НАРОДНА ПЕДАГОГІКА ТА ФОЛЬКЛОР У СУЧАСНІЙ ДОШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ: ОСВІТНІЙ ПОТЕНЦІАЛ, ЕМОЦІЙНА ЗРІЛІСТЬ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

У цій статті пропонується теоретичне обґрунтування освітнього потенціалу народної педагогіки та фольклору в сучасній дошкільній освіті та описуються педагогічні практики їх систематичного застосування. Розглядаються п'ять аспектів: народна педагогіка як система цінностей та освітніх традицій; роль фольклорних жанрів у формуванні емоційної та соціальної зрілості дошкільників; шляхи інтеграції фольклорного змісту в сучасні освітні програми; використання народних ігор, пісень та казок у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами; значення народної педагогіки для збереження культурної ідентичності. Теоретична основа базується на роботах М. Г. Стельмахович,
А. М. Богуш, Н. В. Лисенко, Г. Г. Ващенко, Т. С. Кириленко та О. В. Лісовець. Емпіричну основу складають результати педагогічного спостереження за 28 дітьми віком 3–4 роки (листопад 2021 – січень 2022): протягом трьох місяців систематичного використання народних ігор, пісень та казок частка дітей, здатних вербалізувати емоції, зросла з 35 % до 75 %; частка конфліктів, вирішених без втручання вчителя, зросла з 20 % до 65 %; частка дітей, які уникали групових ігор, зменшилася з 57 % до 18 %. Стверджується, що народна педагогіка, як видається, відповідає характеру розвитку дитини, закладає культурні основи особистості та може вважатися невід'ємним компонентом дошкільної освіти.