ІНОКЕНТІЙ ҐІЗЕЛЬ – ТЕОРЕТИК МОРАЛЬНОГО БОГОСЛОВ’Я ДОБИ ПОСТМОДЕРНУ

Анотація

Історична постать Інокентія Ґізеля розглядається через призму доби постмодерну та репрезентує представника когорти впливових українських культурних і церковних діячів середини сімнадцятого століття. Інокентій Ґізель – один із найбільш активних учасників собору Київської православної митрополії 1640 р., у рамках якого було прийнято «Катехізис» Православної Церкви, а також реалізовано низку визначальних кроків для подальшого реформування церковно-релігійної життя Київської Митрополії. Будучи відомим богословом, Інокентій Ґізель одним із перших учених розпочав викладання предмету філософії у Києво-Могилянському колегіумі, а також тривалий час виконував обов’язки настоятеля Києво-Печерського монастиря, системно продовжуючи започаткований митрополитом Петром Могилою курс удосконалення внутрішнього життя та устрою церкви. За його благословенням та під його особистим керівництвом у друкарні Києво-Печерського монастиря вдалося видати багато значущих книг церковно-релігійного змісту, серед яких особливе місце належить об’ємному трактату «Мир з Богом чоловіку». Праця побачила світ 1669 р., ставши першим фундаментальним виданням в лоні Православної Церкви ранньомодерного періоду. Книга містила системний виклад основних проблем морального богослов’я, богословське тлумачення релігійної віри та моралі, враховуючи при цьому особливості розвитку тодішнього суспільства. Поява трактату «Мир з Богом чоловіку» здійснила неабиякий вплив на духовно-інтелектуальний поступ українського богословського простору та істотно скоригувала траєкторію розвитку національної соціокультурної парадигми наприкінці XVII – на початку XVIII століть. Попри те, що «Мир з Богом чоловіку» видрукували 350 років тому, його наративи не втратили своєї актуальності і в наш час. Їх можна  й потрібно використовувати для переосмислення та переоцінки духовно-моральних ціннісних орієнтирів сучасного розвитку людства, для обґрунтування ідеології стійкості, формування механізмів протистояння та боротьби за власну національну духовно-культурну, релігійну й політичну ідентичність. Свідченням тривалого й неперехідного значення богословської практики, слова та подвижницького чину мислителя є перевидання його «Миру з Богом чоловіку» в 2012 році українською мовою.