ПРАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ МУЗЕЙНИХ ПРОЄКТІВ ЗА ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ФОНДУ: ПРОБЛЕМИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз практик реалізації музейних проєктів, підтриманих Українським культурним фондом, з метою визначення ключових інституційних, нормативних та управлінських бар’єрів, які перешкоджають повноцінній участі музеїв у грантових конкурсах. Актуальність дослідження зумовлена євроінтеграційним курсом України, необхідністю модернізації культурного сектору та посиленням ролі музеїв як форпостів збереження спадщини та формування національної стійкості в умовах повномасштабної війни. Мета дослідження полягає у виявленні та систематизації закономірностей успішності, регіонального розподілу та інституційних проблем музейних ініціатив, підтриманих УКФ. Методологічну основу склали системний та компаративний аналіз нормативно-правової бази, а також емпіричний аналіз рейтингових списків та реєстрів проєктів УКФ за 2018–2025 рр. Застосовано кількісні методи для розрахунку частки успішних заявок та простеження регіонального розподілу, а також метод кейс-стаді для глибинного аналізу партнерської моделі реалізації проєктів. Основні результати демонструють, що, попри каталітичну роль УКФ у стимулюванні цифровізації, інклюзивності та інновацій у музейній сфері, пряма конкурентоспроможність державних і комунальних музеїв залишається низькою. Це спричинено обмеженою фінансовою автономією, складними бюджетними та казначейськими процедурами, а також низькою інституційною спроможністю та кадровим дефіцитом. Як наслідок, домінує партнерська модель («громадська організація як виконавець – музей як партнер»), яка охоплює близько 80 % успішних музейних ініціатив, забезпечуючи гнучкість, але не розв’язуючи проблеми системної реформи. Виявлено значну нерівномірність регіонального розподілу проєктів. Встановлено, що музейні проєкти, які є структурно «твердими» (експозиції, цифровізація), структурно програють у конкуренції зі «змішаними» (подієвими, освітніми) проєктами в межах існуючих лотів УКФ. У висновках наголошено на критичній необхідності системної реформи правового статусу музеїв для підвищення їхньої фінансової автономії. Подальші дослідження мають бути сфокусовані на розробці конкретних пропозицій щодо створення спеціалізованого грантового лоту для «твердих» музейних проєктів у структурі УКФ, що є необхідною умовою для забезпечення їхньої сталості та повноцінної участі в культурній політиці України.