МАТЕМАТИЧНА ФОРМАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ІНСТИТУТУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В КОНТЕКСТІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

У статті досліджено проблему математичної формалізації інституційного потенціалу держави в умовах воєнної кризи та завдань післявоєнного відновлення України. Актуальність роботи зумовлена зростанням ролі інститутів сталого розвитку, необхідністю узгодження стратегічних цілей із поточними управлінськими рішеннями та браком єдиного підходу до трактування понять «сталий розвиток» і «економічний інститут сталого розвитку». Показано, що наявні підходи до оцінювання інституційного потенціалу переважно зосереджуються на окремих його складових, використовують якісні або напівкількісні методи та містять низку методологічних обмежень, пов’язаних із суб’єктивністю експертних оцінок, різнорідністю показників і недостатньою обґрунтованістю вибору вагових коефіцієнтів. Метою дослідження є розроблення математичної формалізації інституційного потенціалу з акцентом на економічні інститути сталого розвитку. Для цього проаналізовано структуру інституційного потенціалу, критично оцінено існуючі моделі його вимірювання та запропоновано удосконалений підхід до опису механізму функціонування інституту управління. У роботі обґрунтовано, що економічне середовище слід розглядати як надскладну систему, у межах якої взаємодіють макроекономічні, соціальні, політичні та поведінкові фактори, а за умов війни ці взаємозв’язки стають ще більш нестабільними. На основі системного підходу запропоновано математичну схему оцінювання конкурентоспроможності в багатовимірному просторі факторів та визначення зони оптимуму цільової функції. Формалізовано покроковий перехід від поточного стану до оптимального через ітераційне управління параметрами впливу та мінімізацію ресурсних витрат у межах інституційного механізму. Підкреслено, що практична реалізація моделі потребує постійного коригування через змінність пріоритетів, нестійкість факторів впливу та динаміку воєнних ризиків. Зроблено висновок, що ефективне використання інституційного потенціалу України можливе лише за умов подальшого розвитку теоретичних засад, удосконалення нормативно-правової бази та постійного оновлення математичних моделей інституційного управління.