СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ КРАЇН СВІТУ

Анотація

У статті досліджено стратегічні виміри та виклики цифрової трансформації в межах глобального військово-промислового комплексу (ВПК). Цифровізація розглядається як вирішальний чинник модернізації оборонної промисловості, що визначає конкурентоспроможність держав, їхній технологічний суверенітет, операційну ефективність та стійкість у динамічному безпековому середовищі. У дослідженні простежено еволюцію військово-промислового потенціалу під впливом глобальних процесів цифровізації, розмежовано поняття «військово-промисловий комплекс», «оборонно-промисловий комплекс» та «оборонне виробництво», а також позиціоновано «військово-промисловий потенціал» як аналітичну категорію. Особливу увагу приділено інтеграції компонентів Індустрії 4.0 – цифрових двійників, систем PLM/MES, промислового інтернету речей (IIoT), штучного інтелекту та кібербезпеки – в операційну діяльність провідних оборонних підприємств світу. Автором запропоновано концептуальну основу цифрової трансформації військово-промислового комплексу шляхом виокремлення п’яти взаємопов’язаних стратегічних напрямів. На інституційному рівні акцент зроблено на консолідації цифрового суверенітету, розробці узгодженого правового регулювання та створенні механізмів управління, здатних координувати дії держави, промисловості та науково-дослідних суб’єктів. Технологічний розвиток розглядається крізь призму побудови інтегрованих платформ, які забезпечують інтеркалібрування (інтероперабельність) та розгортання передових цифрових інструментів, уможливлюючи безшовну взаємодію між виробничими та управлінськими системами. Людський капітал визначено як критично важливий вимір, що потребує системної підготовки цифрових фахівців, створення освітніх консорціумів та впровадження програм для «цифрових офіцерів» (digital officers), наділених стратегічними та технологічними компетенціями. Етичні аспекти та безпекові міркування виділено як невід’ємні складники, що охоплюють кіберстійкість, відповідальне використання штучного інтелекту та суворе дотримання норм міжнародного права і гуманітарних принципів. Насамкінець, фінансово-економічний фундамент забезпечується через інноваційні фонди, механізми державного-приватного партнерства, податкові стимули та кластерні екосистеми, які стимулюють інвестиції та підтримують безперервну технологічну модернізацію. У сукупності зазначені стратегічні орієнтири формують інтегровану траєкторію розвитку стійкої, інноваційної та глобально конкурентоспроможної оборонної промисловості в цифрову епоху. Доведено, що синергія цих напрямів створює цілісну систему, здатну забезпечити життєздатність, інноваційність та стратегічну ефективність оборонного сектору. Перспективи майбутніх досліджень містять розробку кількісних методологій для оцінювання впливу цифровізації на військово-промисловий потенціал, порівняльний аналіз міжнародних моделей співпраці у сфері DefenseTech, а також формулювання практичних рекомендацій для України з урахуванням ресурсних обмежень та глобальних технологічних трендів.