Ключові слова
право ЄС
римське право
щира співпраця
договірне право
верховенство права
судова практика
Як цитувати
Анотація
Стаття аналізує принцип добросовісності в правовій базі ЄС, підкреслюючи його багатогранну природу як етичного та правового наріжного каменя, що поєднує приватне і публічне право. Виникнувши в римському праві як bona fides, він еволюціонував у фундаментальний стандарт. У приватному праві цей принцип закріплений у Принципах європейського договірного права (PECL, ст. 1:201) та використовується Судом ЄС (СЄС) для захисту слабших сторін, наприклад, у Директиві 93/13/ЄЕС про несправедливі договірні умови, балансуючи свободу договору. У публічному праві добросовісність нерозривно пов’язана з принципом чесної співпраці (ст. 4(3) Договору про ЄС), зобов’язуючи держави-члени та інституції лояльно працювати для досягнення цілей Союзу, сприяючи взаємній довірі. Дослідження вивчає взаємодію добросовісності з іншими ключовими принципами ЄС, такими як верховенство права, пропорційність та довіра. У публічному праві вона доповнює верховенство права, зокрема в контексті країн-кандидатів (наприклад, Західні Балкани), та забезпечує пропорційність заходів ЄС. Ця синергія сприяє інституційній довірі, що важливо для таких ініціатив, як Next Generation EU. Попри це, головною проблемою залишається відсутність чіткого нормативного визначення принципу. Це призводить до невідповідних тлумачень у різних правових традиціях держав-членів. У приватному праві це створює конфлікти зі свободою договору, а в публічному – ускладнює застосування через політичні делікатності, наприклад, при санкціях за порушення верховенства права. Стаття наголошує на необхідності чіткішої системи для однакового застосування добросовісності. Автор пропонує напрямки для майбутніх досліджень, включаючи розробку чіткішого визначення для гармонізації приватного права та вивчення застосування принципу до нових викликів, як-от цифрова економіка та штучний інтелект. Також пропонується аналіз ролі добросовісності в процесі розширення ЄС. Принцип добросовісності залишається життєво важливим інструментом для сприяння справедливості, довірі та інтеграції в рамках правової бази ЄС.
Посилання
1. De Baere, G., & Roes, T. (2015). EU loyalty as good faith. International & Comparative Law Quarterly, 64(4), 829–874. https://doi.org/10.1017/S0020589315000421
2. Hesselink, M. W. (2010). The concept of good faith. In A. S. Hartkamp, M. W. Hesselink, E. H. Hondius, C. Mak, & C. E. du Perron (Eds.), Towards a European civil code (4th rev. and exp. ed., pp. 619–649). Wolters Kluwer.
3. Collins, H. (1994). Good faith in European contract law. Oxford Journal of Legal Studies, 14(2), 229–254. https://doi.org/10.1093/ojls/14.2.229
4. Reinhold, S. (2013). Good faith in international law. UCL Journal of Law and Jurisprudence, 2(1), 40–71. https://doi.org/10.14324/111.2052-1871.002
5. Zimmermann, R., & Whittaker, S. (Eds.). (2000). Good faith in European contract law. Cambridge University Press. https://books.google.com.ua/books/about/Good_Faith_in_European_Contract_Law.html?id=B4AvUL3Xq7EC&redir_esc=y
6. Djajić, S. (2021). Good faith in international investment law and policy. In O. K. Fauchald, H. Jakhelln, & D. Behn (Eds.), Handbook of international investment law and policy (pp. 121–154). Springer. https://doi.org/10.1007/978-981-13-3615-7_115
7. Verhoest, K., Maggetti, M., Guaschino, E., & Wynen, J. (2025). How trust matters for the performance and legitimacy of regulatory regimes: The differential impact of watchful trust and good-faith trust. Regulation & Governance, 19(1), 3–20. https://doi.org/10.1111/rego.12596
8. Mitsch, F., Lee, N., & Morrow, E. R. (2021). Faith no more? The divergence of political trust between urban and rural Europe. Political Geography, (89), 102426. https://doi.org/10.1016/j.polgeo.2021.102426
9. Hoxhaj, A. (2021). The EU rule of law initiative towards the Western Balkans. Hague Journal on the Rule of Law, 13(1), 143–172. https://doi.org/10.1007/s40803-020-00148-w
10. Leino-Sandberg, P., & Ruffert, M. (2022). Next Generation EU and its constitutional ramifications: A critical assessment. Common Market Law Review, 59(2), 363–398. https://doi.org/10.54648/COLA2022031
11. Busch, D. (2023). EU sustainable finance disclosure regulation. Capital Markets Law Journal, 18(3), 303–328. https://doi.org/10.1093/cmlj/kmad005
12. Lando, O. (2023). The principles of European contract law. Brill Nijhoff.
13. Cartwright, J. (2023). Contract law: An introduction to the English law of contract for the civil lawyer (4th ed.). Hart Publishing.
14. Kinley, R., Cutajar, M. Z., de Boer, Y., & Figueres, C. (2021). Beyond good intentions, to urgent action: Former UNFCCC leaders take stock of thirty years of international climate change negotiations. Climate Policy, 21(5), 593–603. https://doi.org/10.1080/14693062.2020.1860567
15. Kok, A. V. M., & Turner, C. (2024). Unlocking contract law (5th ed.). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315445762
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Авторське право (c) 2025 Вікторія В. Сидоренко