ІНСТИТУЦІЙНІ БАР’ЄРИ РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ПРОЦЕСІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

У статті проаналізовано інституційні бар’єри розвитку системи публічного управління України в умовах європейської інтеграції та визначено їхній вплив на ефективність реалізації реформаторських процесів і адаптацію національної системи врядування до стандартів Європейського Союзу. Розглянуто основні чинники, що стримують модернізацію системи публічного управління, серед яких охарактеризовано недосконалість нормативно-правового забезпечення, фрагментарність законодавчого регулювання, політизацію кадрових процесів, недостатній рівень міжвідомчої координації, дефіцит висококваліфікованих кадрів, корупційні ризики та обмежений рівень цифровізації управлінських процесів. З’ясовано, що недостатня інституційна спроможність органів державної влади негативно впливає на результативність євроінтеграційних реформ, ускладнює процес гармонізації законодавства та обмежує можливості ефективного впровадження принципів good governance у практику функціонування публічної адміністрації. На основі аналізу моніторингових звітів SIGMA, OECD та Європейської Комісії визначено ключові проблеми у сфері стратегічного планування, міжвідомчої взаємодії та координації державної політики. Окрему увагу приділено дослідженню впливу політизації державної служби та корупційних практик на ефективність функціонування системи публічного управління. Охарактеризовано напрями вдосконалення системи публічного управління України в контексті європейської інтеграції, серед яких важливе значення мають розвиток електронного урядування, забезпечення прозорості кадрової політики, зміцнення незалежності державних інституцій та активізація міжнародної співпраці у сфері інституційної модернізації. Сформовано висновки щодо необхідності системного реформування нормативно-правової, кадрової, організаційної та технологічної складових публічного управління як передумови підвищення інституційної спроможності держави та ефективної реалізації євроінтеграційної політики України.