АНТИКОРУПЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ МИТНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Анотація

У статті досліджено антикорупційну стратегію як елемент державної політики у сфері митного адміністрування та як сукупність запобіжних заходів для зниження корупційних ризиків у секторах публічного управління що найбільше сприятливі до таких ризиків. Актуальність теми зумовлена тим, що митні органи одночасно виконують фіскальні, регуляторні та контрольні функції, що створює підвищену дискреційність управлінських рішень і, відповідно, сприятливі умови для корупційних та пов’язаних із корупцією правопорушень. Метою дослідження є уточнення змісту антикорупційної стратегії як елементу державної політики, визначення особливостей її реалізації в митній сфері та формування пріоритетних напрямів удосконалення антикорупційних механізмів у межах чинної Антикорупційної стратегії України на 2021–2025 роки. Результати дослідження свідчать, що стратегічний підхід до протидії корупції в митному адмініструванні наразі реалізується через поєднання нормативно-правових, інституційних і цифрових рішень: розвиток «Єдиного вікна для міжнародної торгівлі», ризик-орієнтованого контролю, внутрішнього антикорупційного контролю та навчання персоналу. Разом із тим зберігаються системні проблеми: надмірний обсяг дискреційних повноважень, непрозорість окремих процедур (класифікація товарів, визначення митної вартості, призначення перевірок), кадрова нестабільність, а також потреба у вимірюваних індикаторах ефективності антикорупційних заходів. Окрему роль відіграють міжнародні стандарти (Конвенція ООН проти корупції, рекомендації GRECO, Переглянута Арушська декларація ВМО), які задають орієнтири для запровадження доброчесності, закріплення прозорості й автоматизації митних процесів. Висновки полягають у тому, що ефективність антикорупційної стратегії в сфері митного адміністрування визначається комплексністю політики та може бути підвищена шляхом цифровізації, зменшення контактів посадових осіб із суб’єктами ЗЕД, прозорості рішень, посилення внутрішнього контролю уповноваженими підрозділами, а також через розвиток антикорупційної культури. Запропоновано пріоритетні напрями для подальшого удосконалення: скорочення дискреції, шляхом запровадження повної цифровізації митних процедур, удосконаленні нормативної бази, посиленні міжнародної співпраці, налагодження механізмів взаємодії структурних підрозділів, зміцнення рівня доброчесності.