КОНЦЕПЦІЯ ЗМІН ТА РЕФОРМ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

У статті досліджено актуальні стратегії змін та реформ системи публічного управління України (далі – СПУ) у зв’язку з активними процесами її модернізації, які потребують пошуку нових підходів до вирішення назрілих проблем бюрократичного адміністрування. Метою дослідження є висвітлення концептуальних засад проведення змін та реформування СПУ в Україні, пошук нових підходів до розв’язання завдань із покращення публічного менеджменту. У статті використано методи узагальнення та систематизації наявного досвіду та практики проведення змін та реформ СПУ, аналізу звітів про виконання Стратегії реформування публічного управління в Україні, стану досягнення цілей та виконання завдань із реформування державної служби. Результати дослідження показали, що Україна перебуває на етапі переходу до нової системи публічного управління, що повністю відповідає принципам ЄС: підзвітного, прозорого, ефективного та результативного менеджменту для надання якісних публічних послуг та стабільного соціально-економічного розвитку. Дослідження концептуальних засад змін та реформ системи публічного управління протягом 2018–2025 років демонструє покращення управлінської діяльності. Реалізація Стратегії реформування державного управління України дозволила досягти значного прогресу на шляху до покращення системи публічного менеджменту, подолання наявних проблем бюрократичної ієрархічної структури організації виконавчої влади. Однак існують проблеми недостатнього рівня інституційної спроможності центральних органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ), зокрема для якісного стратегічного планування політики, професійності та етичності державних службовців, справедливості у наданні соціальних послуг населенню. У висновках встановлено, що покращення стратегічного, тактичного планування державної політики, перегляд показників моніторингу стану виконання заходів державної політики – важливі напрямками майбутніх змін публічного управління. Подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку, пошук нових інструментів та методів нового публічного менеджменту відповідно до наявних викликів управлінської діяльності та проблем, з якими стикаються в практичній роботі суб’єкти менеджменту.