ВЕТЕРАНИ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ УКРАЇНИ: ІНСТИТУЦІЙНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу інституційних викликів та перспектив розвитку кадрової політики щодо залучення ветеранів і ветеранок до державної служби України. В умовах тривалої війни та майбутнього повоєнного відновлення участь ветеранів у публічному управлінні розглядається як стратегічний ресурс підвищення інституційної спроможності держави, зміцнення довіри до органів влади та забезпечення справедливої соціальної реінтеграції Захисників і Захисниць. Водночас реалізація цього потенціалу ускладнюється наявністю системних правових, організаційних та соціально-психологічних бар’єрів, що стримують доступ ветеранів до державної служби. Емпіричну основу дослідження становлять результати аналітичних звітів Українського ветеранського фонду щодо перешкод працевлаштування та адаптаційних потреб ветеранів і ветеранок, а також результати наукових публікацій у сфері державного управління та HRM. Нормативну основу формують чинні закони України у сфері державної служби, зайнятості та ветеранської політики, а також підзаконні акти й програмні документи уряду. Додатково здійснено порівняльний аналіз моделей працевлаштування ветеранів у Польщі та США. На основі SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони української моделі, а також можливості її розвитку та потенційні ризики. До ключових напрямів удосконалення кадрової політики віднесено: інституційне визнання військового досвіду у термінах цивільних компетентностей; впровадження ветераноорієнтованих процедур добору; розвиток стандартів адаптації на робочому місці; посилення ролі цифрових інструментів і доказового управління даними. Результати дослідження підкреслюють необхідність балансу між принципами меритократії та спеціальними механізмами підтримки ветеранів, що забезпечить ефективну інтеграцію без порушення засад рівного доступу до державної служби.