Анотація
У сучасних умовах глобальної нестабільності, посилення екологічних стандартів та зростання соціальної відповідальності бізнесу, традиційні моделі управління ланцюгами постачання, орієнтовані виключно на мінімізацію витрат, втрачають свою ефективність. Операційні ризики, пов’язані з розривами логістичних шляхів, репутаційними втратами та регуляторними санкціями, вимагають від менеджменту переходу до концепції сталого розвитку (Sustainable Supply Chain Management – SSCM). Впровадження принципів ESG (Environmental, Social, Governance) у логістичні процеси стає не лише питанням етики, а й стратегічним інструментом забезпечення операційної стійкості підприємства. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо використання інструментарію управління сталими ланцюгами постачання як дієвого механізму мінімізації операційних ризиків в умовах динамічного ринкового середовища. У роботі використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу для уточнення понятійного апарату SSCM, метод систематизації – для класифікації операційних ризиків, а також логіко-аналітичний підхід для виявлення взаємозв’язку між соціально-екологічною відповідальністю та економічною безпекою суб’єктів господарювання. Доведено, що інтеграція сталих підходів у систему адміністративного менеджменту дозволяє трансформувати ланцюг постачання з лінійної структури у гнучку екосистему. Визначено, що основними важелями мінімізації операційних ризиків є впровадження «зеленого» аудиту постачальників, цифровізація моніторингу ресурсних потоків та дотримання соціальних стандартів праці. Обґрунтовано, що соціальний менеджмент у межах SSCM сприяє зниженню репутаційних ризиків та зміцненню лояльності стейкголдерів. Запропоновано модель оцінки ефективності сталих ланцюгів постачання, яка враховує не лише економічні показники, а й рівень екологічного впливу та соціальної інклюзивності. Наукова новизна полягає в удосконаленні організаційно-управлінського інструментарію мінімізації ризиків через поєднання адміністративних методів контролю з принципами соціальної відповідальності у межах єдиної стратегії сталого розвитку. Дістало подальшого розвитку визначення терміну «операційна стійкість ланцюга постачання» як здатності системи нівелювати зовнішні шоки через дотримання екологічних та соціальних імперативів. Сформульовані висновки та рекомендації можуть бути використані керівниками підприємств для вдосконалення операційної діяльності, підвищення інвестиційної привабливості та адаптації бізнес-моделей до вимог європейського законодавства у сфері сталого розвитку.
Посилання
1. Verma, A. (2025). Green thinking: impact of smart technologies on supply chain management. Journal of Science and Technology Policy Management, 16(9), 1527–1559. https://doi.org/10.1108/JSTPM-01-2024-0020
2. Sharma, M., Antony, R., Sharma, A., & Daim, T. (2025). Can smart supply chain bring agility and resilience for enhanced sustainable business performance?. The International Journal of Logistics Management, 36(2), 501–555. https://doi.org/10.1108/IJLM-09-2023-0381
3. Norman, W., & MacDonald, C. (2004). Getting to the bottom of “triple bottom line”. Business Ethics Quarterly, 14(2), 243–262. https://doi.org/10.5840/beq200414211
4. Tundys, B., & Wiśniewski, T. (2023). Triple bottom line aspects and sustainable supply chain resilience: A structural equation modelling approach. Frontiers in Environmental Science, (11), 1161437. https://doi.org/10.3389/fenvs.2023.1161437
5. Hrashchenko, I., & Khmurova, V. (2026). Performance management of sustainable logistics processes: Environmental and economic KPIs in EU practice. European Scientific Journal of Economic and Financial Innovation, 1(19), 157–167. https://doi.org/10.32750/2026-0114 (in Ukrainian)
6. Vinnytskyi, A. (2025). Improving the evaluation of the effectiveness of process integration of enterprises in supply chains. Economy and Society, (75). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-75-52 (in Ukrainian)
7. Kraievskyi, V., & Shevchenko, Ye. (2025). Systemic reconfiguration of the structure of logistics costs in the context of implementing the principles of ecological and climate-responsible logistics. Ukrainian Economic Journal, (9), 57–62. https://doi.org/10.32782/2786-8273/2025-9-9 (in Ukrainian)
8. Kuzhel, V. (2025). Logistics management of enterprises based on sustainable development. Collection of Scientific Papers “Scientific Notes”, 40(3), 83–99. http://doi.org/10.33111/vz_kneu.40.25.03.08.053.059
9. Khachaturyan, O. (2023). Supply chain management – evaluation of models and methods. Central Ukrainian Scientific Bulletin. Technical Sciences, 2(8(39), 198–206. https://doi.org/10.32515/2664-262x.2023.8(39).2.198-206 (in Ukrainian)
10. Tereshchenko, S. I., & Evtushenko, A. M. (2024). Supply chain logistics: Management and optimization. Journal of Strategic Economic Research, (6), 207–214. https://doi.org/10.30857/2786-5398.2023.6.21 (in Ukrainian)
11. Kuibida, V. S., & Buryk, Z. M. (2019). Sustainable Development of Ukraine: Goals and Mechanisms of Implementation. Kyiv: National Academy of Public Administration under the President of Ukraine. (in Ukrainian)
12. Golicic, S. L., & Smith, C. D. (2013). A meta‐analysis of environmentally sustainable supply chain management practices and firm performance. Journal of Supply Chain Management, 49(2), 78–95. https://doi.org/10.1111/jscm.12006
13. United Nations Industrial Development Organization. (2025). Building sustainable supply chains for developing economies: Pathways to 2050. UNIDO. https://lnk.ua/0BH1z0shu

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Зоряна М. Бурик, Ольга В. Тадеощук
