Ключові слова
творчість
екзистенційний вакуум
особистість
людина
сенс життя
Як цитувати
Анотація
У статті констатовано, що процеси тотальної глобалізації, цифровізації та соціальні катаклізми актуалізували відчуття екзистенційної порожнечі, що разом із потребою відшукати життєві сенси у нестабільній реальності стали центральними темами сучасної філософії. Встановлено, що екзистенційний вакуум, концептуалізований В. Франклом, це небезпечний деструктивний виклик глобалізованої та цифровізованої сучасності, у якій окремі представники людства втрачають впевненість у собі й у своїх силах і вже не можуть самостійно побачити життєвого сенсу і своєї цінності в світі. В контексті сучасних соціокультурних викликів екзистенційна порожнеча стала особливо відчутною. Вона трансформує традиційні уявлення про ідентичність і життєве призначення, плекаючи смислову невизначеність як глобальну проблему. Визначено, що людство все ж не позбавлене механізмів, які можуть реанімувати її екзистенцію і змусити відповідально ставитися до власної самоорганізації та самоідентифікації в світі. Філософська антропологія констатує, що фундаментальною характеристикою людського буття є творчість – специфічний засіб самореалізації особистості, що формує її духовну сутність і видозмінює навколишній світ. Вона є специфічним містком, що уможливлює перехід від стану вакууму до активного віднайдення життєвого сенсу. Нові життєві сенси реалізується через смислотворчу, самореалізаційну, трансформативну, комунікативно-культурну та екзистенційно-інтегративну функції. Заповнюючи екзистенційний вакуум, творчість дозволяє будувати нові смисли, переосмислювати досвід і формувати активну життєву позицію. Така її здатність надзвичайно продуктивно реалізовується у філософії, психології та арт-терапії.
Посилання
1. Abood, M., & Ghbari, T. (2024). The existential vacuum and its relationship to pessimism and optimism among undergraduate students. Islamic Guidance and Counseling Journal, 7(2). https://doi.org/10.25217/0020247487500
2. Asakavičiūtė, V. (2018). Cultural crisis as the decline of human existential creativity. Cultura, 15(1), 65–83. https://doi.org/10.3726/cul.2018.01.04
3. Bailey, R. (2024). Meaning, will to meaning, and Frankl’s existential psychiatry. Philosophical Psychology, 37(8), 2449–2465. https://doi.org/10.1080/09515089.2022.2156854
4. Bogachev, R., Rudenko, T., & Kostromina, H. (2022). Creativity as the most important component of personality development and self-realization. Educational Discourse, (42), 10–12. https://doi.org/10.33930/ed.2019.5007.42(10-12)-1
5. Bohdanova, N. (2025). Philosophy of personality in the culture of creativity: Creativity as a path to life creativity. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University, Series Philosophy. Philosophical Peripeteias, (72), 271–278. https://doi.org/10.26565/2226-0994-2025-72-26
6. Camus, A. (2013). The Myth of Sisyphus. New York: Penguin Books.
7. Cherepanova, S. O. (2017). Art within philosophy of education. Philosophy of Education, 20(1), 280–295. https://doi.org/10.31874/2309-1606-2017-20-1-280-295
8. Fadel, N. A. (2024) Existential Vacuum: What is it and how to get out of it? Soha WellNess. https://sohawellness.com/existential-vacuum-what-is-it-and-how-to-get-out-of-it/
9. Frankl, V. (2010). The feeling of meaninglessness: A challenge to psychotherapy and philosophy. Wisconsin: Marquette University Press.
10. Freud, S. (1905). Three essays on the theory of sexuality. New York: Penguin Books.
11. Grekova, V. S. (2014). Effect of creativity on overcoming the person`s existential crisis. Scientific and Theoretical Almanac Grani, 17(6), 54–58. https://grani.org.ua/index.php/journal/article/view/539
12. Haidehher, M. (1962). Being and time. Oxford: Blackwell Publishing Ltd.
13. Kant, I. (1790). Critique of Judgment. New York: Barnes & Noble. https://philpapers.org/rec/KANCOJ-2
14. Kierkegaard, S. (1980). Concept of anxiety: A simple psychologically orienting deliberation on the dogmatic issue of hereditary sin. Princeton: Princeton University Press. https://doi.org/10.2307/j.ctt24hrfg
15. Kurt, B. (1997). Problems of life & death: A humanist perspective. New York: Prometheus.
16. Maslow, A. (1962). Toward a psychology of being. New York: D Van Nostrand. https://doi.org/10.1037/10793-000
17. May, R. (1975). The courage to create. New York: W. W. Norton & Company.
18. Orbach, I., Mikulincer, M., Gilboa-Schechtman, E., & Sirota, P. (2003), Mental pain and its relationship to suicidality and life meaning. Suicide and Life-Threatening Behavior, (33), 231-241. https://doi.org/10.1521/suli.33.3.231.23213
19. Sartre, J.-P. (2007). Existentialism Is a Humanism (J. Kulka, Ed.). New Haven: Yale University Press. https://doi.org/10.2307/j.ctv15vwkgx
20. Starynska, N. (2020). Creativity as a self-actualizing person’s characteristic. Psychological Journal, 6(4), 204–212. https://doi.org/10.31108/1.2020.6.4.17
21. Yamin, M. (2019). Information technologies of 21st century and their impact on the society. International Journal of Information Technology, 11(4), 759–766. https://doi.org/10.1007/s41870-019-00355-1
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Світлана І. Бабіна