ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОЇ ТА ПІСЛЯВОЄННОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Основною метою статті є дефініція трансформаційних змін в економічній політиці України в умовах воєнного стану та обґрунтування стратегії переходу до моделі стійкої економіки в післявоєнний період. Авторами сформовано власне бачення поняття «мобілізаційна економіка», яка базується на проактивній державній політиці раціонального використання ресурсів, підтримці особливо важливих сфер суспільно-економічної діяльності країни. Виокремлено основні її складові за період 2022- 2025 рр.: фінансова, релокаційна, диджиталізація. Для розкриття проблеми дослідження використано: метод узагальнення, економіко-статистичний, порівняльний та системно-структурний аналіз, абстрактно-логічний метод, SWOT-аналіз. Встановлено, що до початку повномасштабних військових дій макроекономічна політика України була спрямована на розвиток економіки шляхом залучення значних сум державних ресурсів в інфраструктуру, де будівельна галузь займала важливе місце (5,9% реального ВВП у 2019 р. та 3,1% в 2024 р.). До війни основна частина державних фінансових ресурсів спрямовувалася на будівництво доріг, житла та комерційної нерухомості, з початком війни – на відбудову зруйнованої критичної та цивільної інфраструктури. Встановлено, що трансформація економіки України в умовах війни викликала необхідність переходу до жорсткого державного управління. Основною сильною стороною мобілізаційної економіки стали швидка адаптація до шокової ситуації, донорська допомога міжнародного капіталу та впровадження інформаційно-інтелектуальних систем на основі цифровізації. Доведено, що в період післявоєнної відбудови для України важливого значення набуває політика протекціонізму, базисом якої виступає концепція публічних закупівель з метою регенерації виробництва традиційних та інноваційних будівельних матеріалів. Такий підхід сприятиме формуванню додаткової доданої вартості в межах країни, поліпшенню стану платіжного балансу, створенню додаткових робочих місць та дещо покриттю недостачі обігового капіталу підприємств.