СИСТЕМНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті здійснено спробу комплексно дослідити теоретичні та прикладні проблеми розвитку людського капіталу в реаліях трансформаційної економіки України. Актуальність обраної теми зумовлена наявністю глибокого дисонансу між високим рівнем освіченості населення та вкрай низькими показниками продуктивності праці й якості життя. Основною метою дослідження є виявлення системних бар’єрів, які блокують перетворення наявного трудового потенціалу на реально діючий капітал, а також обґрунтування необхідності зміни парадигми управління трудовими ресурсами. Базуючись на аналітичних даних Державної служби статистики, демографічних звітах та міжнародних рейтингах, доведено, що в Україні людський капітал існує переважно як потенційна можливість, а не як функціонуючий актив. Проведено глибоку теоретичну демаркацію понять «трудовий потенціал», «робоча сила» та «людський капітал», визначено, що остання категорія є не просто метафорою, а економічним активом, що потребує інвестицій та має приносити дохід. Проаналізовано диспропорції в освіті та феномен «надлишкової освіти» (over-education), а також вплив низької заробітної плати, яка не покриває еквівалента вартості робочої сили (ЕВРС), на відтворення людського капіталу. Досліджено вплив демографічної кризи та показників здоров’я нації на ефективність соціальних інвестицій. Аргументовано, що капіталізація знань неможлива без форсованої модернізації національної економіки та переходу від сировинної моделі до інноваційної. Відсутність таких умов призводить до амортизації освітнього потенціалу, його морального старіння та відтоку кваліфікованих кадрів. Запропоновано розглядати високу якість життя не просто як наслідок, а як фундаментальну передумову ефективного формування людського капіталу.