ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ НА ПОЛІГРАФІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питань організації обліку орендних операцій в орендаря, що базується на аналізі вимог міжнародних стандартів фінансової звітності та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Метою даного дослідження є аналіз нормативної регламентації обліку орендних операцій, яка забезпечить обґрунтування теоретико-методологічних та організаційних положень обліку, конкретизацію аудиторських процедур у процесі аудиту фінансової та операційної оренди у орендаря. Інформаційну базу досліджень складають нормативні документи, наукові праці вітчизняних вчених, професіоналів-практиків, власні наукові напрацювання авторів статті. За результатами дослідження доведено, що важливу роль у процесі організації обліку орендних операцій відіграє нормативне регулювання, оскільки воно визначає правила та закони, за якими підприємства повинні забезпечувати облікове узагальнення операцій щодо оренди. Це допомагає уникнути непорозумінь та конфліктів між сторонами оренди, формує базис для стабільності фінансової звітності та дозволяє ефективно контролювати фінансові показники суб’єкта господарювання. У науковій праці узагальнені ознаки фінансової оренди, конкретизовані особливості обліку фінансової та операційної оренди. Деталізовано методику розкриття інформації орендарем про фінансову та операційну оренду в примітках до фінансової звітності. Аргументовано, що ведення обліку за вимогами МСФЗ є більш складним, порівняно з НП(С)БО. МСФЗ активно інтегрують у практику ведення бухгалтерського обліку як міжнародних, так і вітчизняних підприємств. Проте, ведення обліку за національними стандартами в Україні не втрачає своєї актуальності, хоча й у перспективі для значної кількості підприємств неминучим буде перехід на ведення обліку (в т. ч. орендних операцій) за вимогами МСФЗ. Авторами ідентифіковані аудиторські процедури, які доцільно виконати у процесі аудиту орендних операцій у орендаря, які є реальним втіленням застосування відповідних методів і прийомів, певна послідовність яких формує методику перевірки.