ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СТАЛИЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Анотація

Актуальність дослідження зумовлено зростанням впливу екологічних ризиків на соціально-економічну стійкість територіальних громад України в умовах воєнних руйнувань, кліматичних змін та трансформації системи публічного управління. Погіршення якості довкілля, деградація природних ресурсів і зростання техногенного навантаження безпосередньо впливають на добробут населення, інвестиційну привабливість територій і загальну якість життя. Це вимагає формування нової системи локального екологічного управління, орієнтованої на запобігання ризикам, інтеграцію екологічних індикаторів у стратегічне планування розвитку громад і підвищення ефективності управлінських рішень на місцевому рівні. Метою статті є оцінка екологічних ризиків і визначення їхнього впливу на сталий соціально-економічний розвиток територіальних громад в умовах воєнних та післявоєнних трансформацій і зростання екологічної відповідальності органів місцевого самоврядування. У роботі застосовано загальнонаукові методи – аналіз, синтез, індукцію та дедукцію – для систематизації підходів до оцінювання екологічних ризиків і визначення їхнього впливу на розвиток громад. Порівняльний метод використано для зіставлення національної та міжнародної практики управління ризиками довкілля, а метод узагальнення – для формування практичних рекомендацій. Статистичний аналіз і логіко-аналітичний підхід дали змогу встановити взаємозв’язки між станом природного середовища, економічними показниками та якістю життя населення. Досліджено структуру та масштаби екологічних ризиків, що формуються внаслідок забруднення атмосферного повітря, деградації земельних і водних ресурсів, порушення екологічної рівноваги та військово-техногенних наслідків російської агресії. Встановлено, що такі ризики знижують рівень економічної активності територіальних громад, негативно впливають на здоров’я населення та уповільнюють темпи місцевого розвитку. Виявлено основні бар’єри ефективного управління екологічними ризиками: фрагментарність системи моніторингу довкілля, нестачу фінансування природоохоронних програм, кадровий дефіцит у сфері екологічного менеджменту та відсутність інтегрованих управлінських механізмів екологічної безпеки. Доведено, що екологічні ризики мають багатовимірний вплив на фінансову, соціальну та демографічну стабільність територіальних громад. Обґрунтовано потребу у створенні єдиної цифрової платформи моніторингу стану довкілля, підвищенні кадрового потенціалу місцевих органів влади, розширенні джерел екологічного фінансування та переході до превентивного управління природоохоронною діяльністю на основі відкритих даних і партнерської взаємодії між державними, муніципальними, приватними та громадськими структурами.