ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ТА ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ У СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

У статті досліджено актуальне питання стрімкого вимушеного зростання обсягів дистанційної праці у світі під впливом поширення коронавірусу та на тлі військової агресії російського режиму із наступними величезними міграційними потоками, що зачепили багато країн світу. Основними проблемами визнано неготовність суб’єктів господарювання до швидкої організації робочих місць на дому та відсутність такого досвіду, неможливість оперативного переналаштування працівників як в просторовому, так і в психологічному сенсі, а також відсутність нормативно-правового забезпечення на державному рівні і локальної документації щодо організації соціально-трудових відносин. Метою є визначення основних проблем і факторів, які впливають на ефективність організації дистанційної роботи в сучасних умовах, та перспектив розвитку даної тенденції у світі. У дослідженні використано такі методи як порівняльний аналіз (як за країнами та регіонами, так і в динаміці років), статистичний огляд, опитувальний метод, прогнозний, аналітико-оцінний підхід щодо ефективності організації соціально-трудових відносин за дистанційною формою. Порівняльний аналіз досвіду різних країн та компаній, що досягли успіху в даному процесі, дозволив виявити ефективні підходи до організації дистанційної роботи. Їхня практика та досвід можуть бути частково інтегровані в Україні, в якій дана форма організації праці набула додаткового поширення через військові дії. Результати дослідження показали, що з часом багатьом країнами та компаніям вдалося налагодити ефективно віддалену роботу, отримати певний позитивний досвід. Важливим є вплив війни, так як війна стала передумовою зростання обсягів дистанційної роботи, суттєвих змін структури ринку праці та дефіциту кадрів. У статті розроблено прогнозну концептуальну спрямованість подальшого розвитку даної тенденції у світі і в Україні. У висновках встановлено, що удосконалення механізмів організації дистанційної роботи та її нормативного врегулювання є важливим вектором розвитку соціально-трудових відносин у всьому світі. Майбутні дослідження мають бути спрямовані на вивчення впливу цифровізації, штучного інтелекту та доступу до технологій, а також інтеграцію міжнародного досвіду щодо підвищення ефективності організації даного процесу в Україні.