ІНТЕРОПЕРАБЕЛЬНЕ ВРЯДУВАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА КРИЗОВИХ ОБМЕЖЕНЬ

Анотація

У статті досліджено інтероперабельність як засадничий принцип публічного врядування в умовах цифрової трансформації та кризових обмежень. Актуальність теми зумовлена поглибленням євроінтеграційних процесів, зростанням складності управлінських взаємодій і необхідністю забезпечення інституційної стійкості держави в умовах воєнних та соціально-економічних викликів. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування інтероперабельного врядування як цілісної архітектури координації публічної влади та визначення перспектив формування адаптивно-комбінованої моделі для України. У роботі використано системний, інституційний і порівняльний підходи, методи концептуального аналізу, структурно-функціонального моделювання та контент-аналізу нормативних документів Європейського Союзу й України. Розкрито багатовимірну структуру інтероперабельності, що охоплює політичний, правовий, організаційний, семантичний і технічний рівні взаємодії. Проаналізовано національні рамки інтероперабельності країн ЄС та здійснено їх типологізацію за централізованою, децентралізованою, перехідною та моделлю взаємодії типу точка–точка. Обґрунтовано, що вибір архітектурної моделі визначає параметри інституційної стійкості, керованості та ресурсної ефективності. Оцінено сучасний стан розвитку інтероперабельності в Україні, зокрема у сфері цифрових послуг, охорони здоров’я та публічних фінансів, а також проаналізовано нормативні передумови її інституціоналізації. Запропоновано адаптивно-комбіновану модель інтероперабельного врядування, що поєднує централізований координаційний контур із децентралізованим управлінням галузевими реєстрами. У висновках доведено, що інтероперабельність виступає не технологічним інструментом, а стратегічним принципом організації публічної влади, здатним підвищити узгодженість політик, зменшити управлінські втрати та посилити стійкість держави в умовах кризової складності. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення методик оцінювання інтероперабельності як показника управлінської якості та інституційної зрілості органів публічної влади.