ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

Післядипломна медична освіта є ключовим чинником підтримання та підвищення якості та безпеки надання медичних послуг, а також важливим інструментом розвитку кадрового потенціалу системи охорони здоров’я. У контексті триваючих реформ охорони здоров’я, цифрової трансформації та євроінтеграційних процесів Україна стикається з необхідністю модернізації механізмів публічного управління цією сферою. Традиційна система післядипломної освіти, що базувалася на централізованих формах навчання та періодичному підвищенні кваліфікації, сьогодні потребує переходу до концепції безперервного професійного розвитку, яка передбачає гнучке, індивідуалізоване та практико-орієнтоване навчання протягом усього професійного життя медичних працівників. У статті проведено аналіз сучасного стану післядипломної медичної освіти в Україні, виявлено ключові проблеми, серед яких фрагментованість управління між органами влади та навчальними закладами, низький рівень цифровізації процесів, нерівний доступ до якісного навчання між регіонами та відсутність системних стимулів для участі медичних працівників у професійному розвитку. Додатково здійснено порівняльний аналіз міжнародних моделей професійного розвитку медичних працівників у країнах Європейського Союзу, США, Канаді та за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, що демонструють ефективність обов’язковості навчання, інтеграції цифрових платформ, акредитації навчальних програм, незалежного моніторингу та впровадження мотиваційних механізмів. На основі отриманих результатів запропоновано стратегічні орієнтири, спрямовані на підвищення ефективності, доступності та прозорості управління післядипломною медичною освітою в Україні. Серед них: нормативне закріплення обов’язковості професійного розвитку, створення єдиного цифрового реєстру освітніх траєкторій, розвиток регіональних центрів та мобільних освітніх платформ, інтеграція професійного розвитку у систему ліцензування та акредитації, а також встановлення фінансових і кар’єрних стимулів для медичних працівників. Впровадження таких заходів дозволить модернізувати систему публічного управління, забезпечити рівний доступ до якісного навчання, інтегрувати українську систему освіти у європейський та міжнародний контекст і підвищити професійну компетентність медичних працівників, що сприятиме підвищенню якості та безпеки медичних послуг у країні.