СУЧАСНІ ВИКЛИКИ РЕЖИМУ НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ АРХІТЕКТУРИ КОНТРОЛЮ У ДОБУ ПОСТ-СНО

Анотація

Глобальна система ядерної безпеки нині опинилася в стані серйозної інституційної нестабільності, спричиненої руйнуванням базових механізмів стратегічного нагляд. Фактичний розпад цих домовленостей, формування трансрегіональних мереж нелегального поширення ядерних технологій (ланцюг Іран–КНДР–Росія), а також перетворення ядерного тиску на елемент дипломатичного арсеналу суттєво посилили загрозу світової дестабілізації. Класична схема нагляду, заснована на дипломатичних заявах, виїзних перевірках та блокуванні рішень через вето в Раді Безпеки ООН, продемонструвала свою вразливість перед навмисними зловживаннями, швидким розвитком технологій та стратегіями держав, що прагнуть перегляду статус-кво та уникають спільного тиску. Для подолання цих бар'єрів у статті викладено теоретичні основи модернізації системи нагляду шляхом еволюції від застарілої дипломатичної моделі до інтегрованої технологічно-юридичної структури. Ця оновлена схема передбачає три основні елементи: автоматизоване спостереження з використанням штучного інтелекту, даних відкритої розвідки та космічних систем для фіксації відхилень і порушень; посилення режиму гарантій за допомогою розподілених баз даних (блокчейн) для гарантування незмінності та відкритості ланцюгів постачань ядерних ресурсів; концепцію автоматичних активаторів відповідальності– незалежних від політики правових інструментів, які запускають санкції автоматично при верифікації порушень, минаючи вето в РБ ООН. У роботі розглянуто динаміку ідей ядерного стримування, висвітлено недоліки стандартних методів перевірки та проаналізовано потенційні небезпеки передачі рішень у сфері ядерного управління, контролю та зв'язку алгоритмам ШІ. На підставі синтезу досвіду дотримання норм у сферах обмеження зброї масового ураження аргументовано потребу в багаторівневій структурі стримування, спроможній нейтралізувати ланцюгові перегони озброєнь та розгалужені канали поширення ядерних матеріалів. Запропонована інтегрована структура покликана відродити взаємну впевненість, прогнозованість та упереджувальну стійкість у багатополюсній реальності через формування нейтрального, оперативного та відкритого апарату реагування, вільного від впливу окремих країн. Дослідження збагачує теоретичне та практичне розуміння прийдешньої фази ядерної дипломатії, де справжня захищеність спирається на взаємодію норм міжнародного права.