ВЕРИФІКАЦІЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА РАКЕТНО-ЯДЕРНИМ ОЗБРОЄННЯМ У МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ РЕЖИМАХ

Анотація

У сучасних умовах ослаблення міжнародних договорів щодо контролю над ракетно-ядерними озброєннями та зростання асиметричних загроз традиційні механізми верифікації стають недостатньо ефективними. Актуальність дослідження полягає у необхідності науково обґрунтувати трансформацію підходів до контролю озброєнь із включенням розвідувальних інструментів як ключового елементу забезпечення прозорості та довіри. Метою статті є розробка концептуальної моделі інтеграції розвідувального забезпечення у механізми верифікації ядерних та ракетних систем з урахуванням потреб України та сучасного стану міжнародно-правових режимів. Для досягнення мети використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема системний, аналітичний, порівняльно-правовий та синтетичний підходи. Досліджено міжнародні договори, включно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї та двосторонніми угодами щодо стратегічних наступальних озброєнь, а також практику застосування національних технічних засобів контролю, супутникового спостереження, відкритих джерел інформації та електронної розвідки. Аналіз показав, що існуючі механізми верифікації зазнають структурної кризи через політичний параліч та обмеженість інституційних інструментів. Розвідувальні технології та обробка великих даних стають основним джерелом інформації для оцінки дотримання зобов’язань. Запропоновано трирівневу модель інтеграції: організаційний рівень (створення міжнародного центру моніторингу ядерних ризиків за участю України, НАТО та МАГАТЕ), технологічний рівень (автоматизовані системи обробки супутникових даних, електронна розвідка, штучний інтелект для прогнозування ескалаційних дій), нормативно-правовий рівень (автоматизація реакції на порушення, юридично обов’язкові протоколи обміну даними). Інтеграція розвідувального забезпечення у міжнародні механізми контролю озброєнь дозволяє перейти від декларативних і реактивних підходів до системи превентивного управління ризиками. Така трансформація особливо актуальна для держав, що не мають ядерної зброї, але беруть участь у колективних механізмах безпеки, таких як Україна. Розроблена модель забезпечує надійну основу для побудови технологічно орієнтованих, прозорих та юридично обґрунтованих систем контролю.