СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПУБЛІЧНЕ ЛІДЕРСТВО

Анотація

Стаття присвячена аналізу взаємозв’язку стратегічного планування та публічного лідерства у системі публічного управління, зокрема в умовах сучасних викликів державотворення. Мета дослідження – з’ясувати роль лідера у стратегічному плануванні, визначити особливості трансформації підходів до управління в умовах війни та післявоєнного відновлення, а також окреслити зміни у стилях і функціях публічного лідерства. У ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняльний метод, системний підхід, узагальнення та логіко-аналітичний метод. Результати дослідження показують, що лідер у стратегічному плануванні виступає ключовою фігурою, яка координує взаємодію між управлінськими рівнями, сприяє узгодженості дій та орієнтує колективи на досягнення спільних стратегічних цілей. Досліджено, що трансформація стратегічного планування в Україні відбулася через поступовий перехід від централізованої до децентралізованої, цифрово орієнтованої та адаптивної моделі управління. Сучасна парадигма спирається на принципи відкритості, участі та доказовості, активне використання цифрових технологій і даних для підвищення ефективності політики. У воєнний період стратегічне планування набуває безпекового виміру, поєднуючи оборонні та соціально-економічні пріоритети, тоді як післявоєнний етап орієнтований на модернізацію, відновлення інфраструктури та інтеграцію в європейський простір. Відповідно до цих процесів еволюціонує і публічне лідерство – від адміністративного керівництва до фасилітативного, інноваційного й ціннісно орієнтованого стилю. Показано, що сучасний публічний лідер мислить стратегічно, діє гнучко, підтримує діалог із громадськістю, формує бачення спільного розвитку та мобілізує суспільство для зміцнення національної стійкості. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів для вдосконалення системи публічного управління, розвитку лідерських компетентностей державних службовців та підвищення ефективності стратегічного планування в умовах післявоєнного відновлення держави.