ДЕРЖАВНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКИХ СТРУКТУР: ДОСВІД США, КАНАДИ І ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Анотація

У статті досліджено механізми публічного управління розвитком банківських структур США, Канади та Великобританії як стратегічного інструменту реалізації державної інвестиційної політики в умовах глобальних трансформацій. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку дієвих регуляторних моделей забезпечення фінансової стійкості в умовах екзогенних шоків, зокрема пандемії COVID-19, що спричинила критичну волатильність ринків та вимагала миттєвої адаптації державних управлінських стратегій. Доведено, що в період 2021–2022 років цифровізація та пруденційний нагляд трансформувалися з інструментів моніторингу в базові інституційні механізми антикризового управління та стимулювання інвестиційної активності. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробленні концептуальних засад адаптації провідного світового досвіду державного регулювання банківського сектору в систему публічного управління України для формування стійкої інвестиційної стратегії. У дослідженні використано сукупність спеціальних методів: системний підхід – для аналізу архітектури взаємодії суб’єктів фінансового ринку; інституційний аналіз – для вивчення нормативно-правового забезпечення стійкості; вейвлет-аналіз (wavelet coherence) – для ідентифікації ступеня регуляторної конвергенції та синхронності відповідей національних систем на виклики пандемії. Проаналізовано інституційну спроможність державних органів США, Канади та Великобританії щодо регулювання цифрового фінансового простору. Визначено, що поєднання ризик-орієнтованого нагляду, технологій Open Banking та регуляторних «пісочниць» формує нову парадигму державної інвестиційної політики, де стабільність банківських індексів виступає індикатором ефективності публічного адміністрування. Наукова новизна результатів дослідження полягає у розробленні авторського алгоритму імплементації міжнародного досвіду в систему публічного управління України, що базується на принципах інтероперабельності сервісів, правової визначеності роботи з даними та контрольованого тестування інновацій. У контексті практичного значення сформульовано конкретні рекомендації для Національного банку України та органів державної влади щодо гармонізації вітчизняного регуляторного середовища із європейськими та світовими стандартами цифрової безпеки (DORA, PSD2) та посилення кіберстійності критичної інфраструктури в умовах макроекономічної нестабільності.