ІНСТИТУЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню інституційної спроможності органу місцевого самоврядування як ключової передумови ефективної реалізації повноважень у процесі децентралізації та реформування публічного управління в Україні. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування змісту інституційної спроможності органів місцевого самоврядування, уточнення її сутності крізь призму інституційного підходу та систематизація основних складових, що визначають здатність органів місцевого самоврядування забезпечувати належний рівень управління та надання публічних послуг. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю уніфікованого підходу до визначення та оцінки інституційної спроможності, а також необхідністю інтеграції теоретичних напрацювань і практичних потреб територіальних громад. У результаті проведеного аналізу наукових джерел, нормативно-правових актів України та документів міжнародних організацій обґрунтовано доцільність розгляду органів місцевого самоврядування як повноцінних інституцій публічної влади. Уточнено зміст поняття «інституційна спроможність» як здатності інституції стабільно та результативно виконувати покладені функції на основі належного правового регулювання, ефективної організаційної структури, професійного кадрового забезпечення, фінансової самодостатності та розвинених комунікаційних механізмів. Визначено п’ять ключових складових інституційної спроможності органів місцевого самоврядування: кадрову, організаційно-управлінську, фінансову, нормативно-правову та комунікаційно-інформаційну. Розкрито їх зміст, функціональне значення та взаємозв’язок, що дозволяє комплексно оцінювати рівень спроможності органів місцевого самоврядування в сучасних умовах. Зроблено висновок, що інституційна спроможність органів місцевого самоврядування є багатовимірною та інтегрованою характеристикою, від якої безпосередньо залежить ефективність місцевого управління, якість публічних послуг і рівень довіри громадян. Її формування та зміцнення можливі лише за умови системного розвитку всіх складових, узгоджених із конституційними засадами місцевого самоврядування, національним законодавством і стандартами Європейської хартії місцевого самоврядування. Обґрунтовано, що комплексний підхід до оцінки інституційної спроможності створює підґрунтя для вдосконалення управлінських практик, реалізації принципу субсидіарності та забезпечення сталого розвитку територіальних громад.