ІНСТИТУЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Стаття досліджує інституційний механізм модернізації публічного управління освітньою сферою в Україні в контексті цифровізації, з особливим фокусом на нормативно-правових засадах, організаційно-управлінських інструментах, ключових викликах та стратегічних векторах розвитку. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та систематизації інституційних механізмів цифрової трансформації публічного управління освітою, ідентифікації основних бар’єрів цифровізації, а також формулюванні практичних рекомендацій щодо побудови стійкої цифрової архітектури освітнього сектору з урахуванням європейських стандартів. Методологічна основа базується на системному аналізі нормативно-правових актів України у галузі цифрової трансформації освіти. Використано методи теоретичного узагальнення, компаративного та інституційного аналізу, моделювання управлінських процесів, а також авторські табличні та графічні моделі для візуалізації організаційно-управлінських заходів та стратегічних напрямів модернізації. Одержані наукові результати засвідчують, що нормативно-правова база вже сформувала базову цифрову інфраструктуру, проте її ефективність обмежується нерівномірним доступом, низьким рівнем цифрової зрілості регіонів, дефіцитом кваліфікованих кадрів, ризиками кібербезпеки та інституційним опором трансформаційним процесам. Обґрунтовано необхідність переходу до гібридної централізовано-децентралізованої моделі управління та запровадження підходів, орієнтованих на adaptivity, agility. Сформовано організаційно-управлінські пропозиції та стратегічні напрямки інституційної модернізації, які систематизують ключові інструменти та індикатори досягнення цільових показників. Практична значущість дослідження полягає у розробці конкретних організаційно-управлінських заходів та стратегічної моделі, які можуть бути імплементовані Міністерством освіти і науки, обласними державними адміністраціями та закладами освіти для інтенсифікації цифрової трансформації. Перспективи подальших наукових розвідок пов’язані з емпіричною верифікацією запропонованої моделі на регіональному рівні та оцінюванням впливу штучного інтелекту на процеси прийняття управлінських рішень в освітній галузі. Особливої уваги потребує розробка механізмів повноцінної інтеграції українських цифрових освітніх систем у європейський цифровий простір.