КУЛЬТУРА ЯК РЕСУРС ІНСТИТУЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ГРОМАД: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ КЕЙСІВ

Анотація

Умови просторової фрагментації, демографічного скорочення, воєнної загрози та цифрової нерівності актуалізують потребу у формуванні нових підходів до розвитку сільських громад України. У цьому контексті запропоновано резилієнтну модель привабливості громади як концептуальну рамку, що поєднує три взаємозалежні компоненти – участь, локальну ідентичність та стратегічну культуру. Метою дослідження є аналіз ефективності цієї моделі як інструменту соціоекономічної стабілізації, мобілізації ресурсів та підвищення адаптивності громад до кризових впливів. Методологічно дослідження базується на поєднанні кейс-аналізу, просторового моделювання, типологічного підходу та кількісного аналізу соціально-економічних індикаторів. Матеріалами дослідження стали стратегічні документи, муніципальні звіти, статистика інституційної активності та інтерв’ю зі стейкхолдерами в громадах Баранівка, Пирятин і Славутич. Особливу увагу приділено GIS-картуванню локальних стратегій, аналізу візуальної ідентики, цифрової присутності громад та залученості мешканців у публічне управління. Результати свідчать про зростання рівня соціальної участі (до 52 % у Славутичі), зміцнення довіри до органів місцевого самоврядування (від 41 % до 63 %) і збільшення кількості культурних ініціатив, що сприяє формуванню горизонтальних зв’язків. Економічні ефекти включають зростання частки креативних індустрій (до 8,4 %) та інвестиційної активності. Водночас дослідження виявило чотири групи бар’єрів: інституційні, культурні, економічні та цифрові. Їх подолання потребує нормативної підтримки інструментів участі, розбудови цифрової інфраструктури та публічної легітимації культурної політики. Резилієнтна модель виявилася ефективною для синхронізації ціннісних, інституційних та комунікаційних ресурсів розвитку громади. Її реалізація забезпечує не лише соціальну згуртованість, але й економічну активізацію та інституційну стійкість. Запропоновані висновки можуть слугувати підґрунтям для оптимізації стратегічного управління в сільських громадах України в умовах багаторівневих викликів.