ПОСТВОЄННЕ ВІДНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ЦИФРОВІЗАЦІЮ: РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СФЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті проаналізовано концептуальні, нормативно-інституційні та технологічні засади цифрової трансформації системи соціального захисту України в умовах поствоєнного відновлення та євроінтеграційних перетворень. Розглянуто цифровізацію як системний інструмент забезпечення безперервності надання соціальних послуг, підвищення їх адресності, доступності та інституційної стійкості в умовах масштабних соціально-економічних потрясінь, спричинених збройною агресією. На основі аналізу міжнародних підходів до розвитку цифрової публічної інфраструктури, зокрема концепції Digital Public Infrastructure, з’ясовано, що ефективність сучасної моделі соціального захисту визначається рівнем інтегрованості цифрової ідентичності, соціальних реєстрів, інтероперабельних платформ обміну даними, аналітичних інструментів та багатоканальних сервісних механізмів взаємодії з користувачами. Обґрунтовано, що формування єдиної цифрової архітектури соціального захисту сприяє зниженню адміністративного навантаження, підвищенню точності верифікації права на допомогу, оптимізації управлінських рішень і забезпеченню адаптивності системи до кризових умов. Визначено інституційні передумови цифрової модернізації соціальної сфери України, включаючи розвиток Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, функціонування платформи електронних послуг та впровадження механізмів інтероперабельності державних реєстрів. Доведено, що цифровізація соціального захисту є не лише технологічним процесом, а комплексною інституційною трансформацією, яка поєднує правове регулювання, управління даними, кібербезпеку, організаційні зміни та розвиток цифрових компетенцій персоналу. На цій основі розроблено концептуальну модель і дорожню карту поетапної реалізації цифрової трансформації, що передбачає формування інтегрованих цифрових сервісів, розвиток аналітичних і алгоритмічних інструментів, забезпечення відповідності європейським стандартам захисту даних і кіберстійкості, а також впровадження принципів людиноцентричності та інклюзивності. У результаті дослідження сформовані висновки, що цифровізація виступає ключовим чинником підвищення ефективності, прозорості та стійкості системи соціального захисту, забезпечує її адаптивність до поствоєнних викликів, сприяє підвищенню якості управління соціальними процесами та створює передумови для інтеграції України до європейського цифрового простору соціальної політики.