Анотація
У статті здійснено міждисциплінарне дослідження феномена метасвідомості на перетині філософії, когнітивної нейронауки та містичної традиції. Метою є інтеграція аналітичного, феноменологічного та духовно-герменевтичного підходів для побудови єдиної моделі метасвідомості як рекурсивного процесу самоспостереження. Об’єктом дослідження є метасвідомість як багаторівневий феномен людського пізнання, що поєднує нейрофізіологічні, когнітивні, феноменологічні та містичні виміри самосвідомості. Предметом дослідження є інтегративна структура та механізми формування метасвідомості, зокрема взаємодія між тілесно-емоційним, когнітивним і герменевтико-містичним рівнями самоспостереження, які забезпечують рекурсивне самопізнання та досвід присутності. Було зазначено, що у класичній європейській філософії поняття свідомості зазнало значних трансформацій, від картезіанського “cogito” як осереддя суб’єктивності до феноменологічного опису інтенційності у Гусерля. Проте в обох випадках свідомість розглядалась як феномен, що має центр “Я”, котре пізнає. Сучасна когнітивна філософія розширює цей горизонт, вводячи поняття «метасвідомості» (“meta-consciousness”), усвідомлення самого процесу усвідомлення. На основі філософських (Гусерль, Рікьор, Мерло-Понті), когнітивно-наукових (Варела, Метцінґер, Томпсон) та містичних (Румі, Ібн Арабі, Судзукі) джерел автор пропонує концептуальну схему, що охоплює три рівні: ядро свідомості – нейрофізіологічні механізми самопізнання; тілесно-емоційне поле – інтеграцію сенсорних та афективних даних; рекурсивний рівень – містичні процеси самоприсутності. Метасвідомість розглядається як фрактальна структура, де кожен рівень досвіду відображає інші, утворюючи динамічний континуум «усвідомлення усвідомлення». Така модель поєднує наукову строгість і екзистенційну глибину, демонструючи, що свідомість не лише відображає реальність, а конституює її через акт присутності. Наукова новизна полягає у розробці інтегративної онтологічно-фрактальної моделі метасвідомості, що дозволяє поєднати тілесний, когнітивний і духовний виміри у єдину теоретичну систему.
Посилання
1. Christoff, K., Gordon, A. M., Smallwood, J., Smith, R., & Schooler, J. W. (2009). Experience sampling during fMRI reveals default network and executive system contributions to mind wandering. Proceedings of the National Academy of Sciences, 106(21), 8719–8724. https://doi.org/10.1073/pnas.0900234106
2. Damasio, Antonio R. (2010). Self Comes to Mind: Constructing the Conscious Brain. New York: Pantheon.
3. Dunne, J. D., Thompson, E., & Schooler, J. (2019). Mindful meta-awareness: sustained and non-propositional. Current opinion in psychology, (28), 307–311. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2019.07.003
4. Flavell, J. H. (1979). Metacognition and cognitive monitoring: A new area of cognitive-developmental inquiry. American Psychologist, 34(10), 906–911. https://doi.org/10.1037/0003-066X.34.10.906
5. Husserl, E. (1950). Cartesian meditations: An introduction to phenomenology. Martinus Nijhoff.
6. Ibn ‘Arabi. (1980). Futuhat al-Makkiyya (Vol. 2). Dar al-Kutub al-Ilmiyya.
7. Jankowski, T., & Holas, P. (2014). Metacognitive model of mindfulness. Consciousness and Cognition, (28), 64–80. https://doi.org/10.1016/j.concog.2014.06.005
8. Lambie, J. A., & Marcel, A. J. (2002). Consciousness and the varieties of emotion experience: A theoretical framework. Psychological Review, 109(2), 219–259. https://psycnet.apa.org/buy/2002-12576-002
9. Metzinger, T. (2003). Being no one: The self-model theory of subjectivity. MIT Press.
10. Merleau-Ponty, M. (1945). Phenomenology of perception. Routledge & Kegan Paul.
11. Mishchykha, L. P. (2025). Samousvidomlennia yak psykholohichnyi fenomen [Self-awareness as a psychological phenomenon]. Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Psychology Series, (1), 18–22. https://doi.org/10.32782/psy-visnyk/2025.1.3 (in Ukrainian)
12. Murashkin, M. (2022). “Vidchutne transtsendente” i “Prypynennia” yak vyshchyi stan svidomosti (relihiieznavchyi analiz) [“Tangible transcendent” and “termination” as the higher state of consciousness (religious analysis)]. Grani, 25(1), 40–44. https://doi.org/10.15421/17225 (in Ukrainian)
13. Ricoeur, P. (1981). Hermeneutics and the human sciences: Essays on language, action and interpretation (J. B. Thompson, Ed. & Trans.). Cambridge University Press.
14. Ricoeur, P. (1990). Time and narrative (Vol. 1). University of Chicago Press.
15. Rumi, J. al-Din. (2008). Masnavi, Book VI (J. Mojaddedi, Trans.). Penguin Classics. https://doi.org/10.1093/owc/9780192874283.001.0001
16. Schooler, J. W. (2002). Re-representing consciousness: Dissociations between experience and meta-consciousness. Trends in Cognitive Sciences, 6(8), 339–344. https://doi.org/10.1016/S1364-6613(02)01949-6
17. Suzuki, D. T. (1973). Zen mind, beginner’s mind. Weatherhill.
18. Thompson, E. (2007). Mind in life: Biology, phenomenology, and the sciences of mind. Harvard University Press.
19. Timmermann, C., et al. (2023). A neurophenomenological approach to non-ordinary states of consciousness: Hypnosis, meditation, and psychedelics. Trends in Cognitive Sciences, 27(2), 139–159. https://doi.org/10.1016/j.tics.2022.11.006
20. Varela, F. J. (1996). Neurophenomenology: A methodological remedy for the hard problem. Journal of Consciousness Studies, 3(4), 330–349. https://unstable.nl/andreas/ai/langcog/part3/varela_npmrhp.pdf

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Авторське право (c) 2025 Ніна І. Білокопитова
