МЕТАФІЗИЧНІ ПЕРШООСНОВИ ЯК ЗАСАДНИЧИЙ ЧИННИК НОВІТНЬОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ОНТОЛОГІЇ ТВОРЦЯ

Анотація

Мета статті полягає у введенні до сучасного філософського дискурсу поняття метафізичних першооснов як засадничого чинника новітньої філософської системи, а також в аргументованому обґрунтуванні концепції інформаційної онтології Творця, яка тлумачить реальність як впорядковану структуру смислової інформації, що має трансцендентне джерело. Методологія дослідження спирається на міждисциплінарний аналіз, поєднуючи підходи класичної метафізики, філософської онтології, аксіології, філософії інформації (L. Floridi), а також богословської традиції та концепції розумного задуму (Intelligent Design). У роботі застосовано системно-структурний метод, герменевтичний аналіз, компаративний підхід до філософських шкіл різних історичних епох. Наукова новизна полягає у спробі філософського осмислення метафізичних першооснов – Бога, мови, етносу та держави – як онтологічних і аксіологічних чинників формування універсальних цінностей (свободи, гідності, любові, справедливості, щастя). Автор обґрунтовує, що ці першооснови можуть виступати не лише джерелами, а й самостійними цінностями – у випадку, коли вони наділені аксіологічним змістом, що узгоджується з типологією Мілтона Рокіча (термінальні й інструментальні цінності). Особливу увагу у статті приділено філософсько-онтологічному обґрунтуванню існування Бога як Творця впорядкованого, інформаційно структурованого космосу.  На наш погляд, Бог існує, оскільки все, що нас оточує – від людини до клітини чи атома – є формою інформації, а інформація є продуктом розуму. Знання як постулат мислення не може постати з нічого, а тому передбачає наявність трансцендентного джерела – Розуму, або Творця, як першоначала. У статті показано, що метафізичні першооснови відіграють ключову роль у структуруванні буттєвого, смислового та ціннісного простору. Бог мислиться як розумний Першотворець, мова – як семіотична та аксіологічна основа комунікації, етнос – як джерело культурної ідентичності, а держава – як гарант прав і носій сакрального мандата влади. У межах інформаційної онтології ці першооснови осмислюються як первинні підвалини філософської системи, що має потенціал для подолання кризи постмодерного релятивізму та онтологічної розщепленості сучасності.