ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню правової культури особистості як однієї з ключових передумов ефективного забезпечення та захисту прав людини в умовах сучасних глобальних трансформацій. Актуальність теми зумовлена зростанням впливу глобалізаційних процесів, цифровізації, безпекових викликів та соціокультурної диференціації, які істотно змінюють механізми формування правової свідомості та реалізації прав людини. Метою дослідження є концептуалізація правової культури особистості як багаторівневого феномену та розроблення аналітичного підходу до вивчення її ролі у забезпеченні й захисті прав людини. Методологічну основу дослідження становлять системний, структурно-функціональний та порівняльно-правовий підходи, а також метод концептуального моделювання. Емпіричною базою дослідження стали сучасні зарубіжні та українські наукові праці, присвячені проблематиці правової культури, правової свідомості, верховенства права та прав людини. У результаті дослідження встановлено, що правова культура особистості є складною багаторівневою системою, яка формується під впливом індивідуальних, інституційних та глобальних чинників. Виявлено особливості регіональних моделей правової культури та їхній вплив на механізми забезпечення прав людини. Запропоновано векторну модель формування правової культури особистості, відповідно до якої її розвиток визначається взаємодією чотирьох основних векторів: універсалізації прав людини, культурно-цивілізаційної специфіки, державної безпеки та цифрової трансформації. Обґрунтовано, що сучасний розвиток правової культури відбувається в умовах посилення нормативного плюралізму та зростання неоднорідності моделей правового розвитку. Зроблено висновок, що ефективність забезпечення та захисту прав людини залежить не лише від якості законодавства та діяльності державних інститутів, а й від рівня розвитку правової культури особистості. Встановлено, що сучасна Україна формує специфічну модель правової культури, яка поєднує європейські правові цінності, національні правові традиції та безпекові пріоритети воєнного часу. Запропонований підхід розширює теоретичні можливості дослідження правової культури та може бути використаний у подальших наукових розвідках у сфері прав людини та правової політики.