МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГУМАНІТАРНИХ ТА ПРАВОВИХ МІСІЙ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ

Анотація

Хоча існує широке визнання того, що під час збройного конфлікту одночасно застосовуються міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини, імплементація цих галузей права на національному рівні є непослідовною, особливо коли збройний конфлікт відбувається в державах, де запроваджено надзвичайний або воєнний стан. У цій статті досліджується міжнародно-правове регулювання гуманітарних і правозахисних місій крізь призму взаємозв’язку між міжнародним гуманітарним правом і міжнародним правом прав людини, а також оцінюється, наскільки сучасні національні регуляторні механізми підтримують правову та практичну реалізацію обох галузей права. Дослідження для цієї статті ґрунтується на аналізі доктринальних джерел, міжнародної та регіональної судової практики, а також сучасної наукової літератури; результати показують, що попри значний нормативний консенсус на міжнародному рівні щодо взаємозв’язку міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, на національному (внутрішньодержавному) рівні зберігається стійка розбіжність у способах практичної імплементації цих норм. У статті також стверджується, що така розбіжність створює перешкоди для захисту цивільного населення, обмежує гуманітарний доступ і послаблює механізми притягнення до відповідальності. Для вирішення цієї проблеми у статті пропонується Інтегрована регуляторна модель Субботіної – інноваційна модель, розроблена автором з метою інтеграції міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини у національні правові системи. Інтегрована регуляторна модель Субботіної включає чотири ключові принципи: одночасну застосовність, функціональний захист місій, позитивні зобов’язання держави та судовий нагляд; кожен із цих принципів охоплює ключову сферу забезпечення ефективного регулювання гуманітарних і правозахисних місій у кризових ситуаціях на національному рівні. Запровадження цієї моделі забезпечує структурований і практичний підхід до імплементації міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини на національному рівні з метою формування більш узгоджених і ефективних правових механізмів, що підвищують ефективність гуманітарних і правозахисних місій у кризових ситуаціях.