ІНДУСТРІАЛЬНІ ТА ЕКОІНДУСТРІАЛЬНІ ПАРКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

Анотація

Дослідження спрямоване на з’ясування ролі індустріальних і екоіндустріальних парків у формуванні інвестиційного клімату України й вироблення обґрунтованої стратегії їх трансформації в умовах європейського вектору розвитку. У роботі застосовано комбінацію статистичного й трендового аналізу для виявлення динаміки створення індустріальних парків, просторового аналізу для визначення регіональної концентрації і прогалин у розвитку, порівняльного аналізу державних рішень для зіставлення українських і європейських інструментів стимулювання, а також кейс-стаді для демонстрації практичних прикладів інвестиційних проєктів і моделей промислового симбіозу. Проведена діагностика засвідчила стрімке зростання кількості індустріальних парків в Україні: станом на початок 2025 року в реєстрі налічувалось 100 індустріальних загальною площею понад 3 тис. га, проте реально функціонуючими є лише близько 21–30 майданчиків. Виявлено позитивну динаміку інвестицій: кумулятивно з 2014 року залучено понад 30 млрд грн, що матеріалізувалося у зведенні 12 заводів і ще 13 проєктів у стадії будівництва. Просторовий аналіз підтвердив високу концентрацію парків у західних і центральних областях (Київська, Львівська, Закарпатська), тоді як промислово потужні регіони сходу та півдня залишаються малозадіяними через воєнні ризики та часткову окупацію територій. Європейський досвід продемонстрував, що Польща та Румунія успішно використовують гнучкі моделі податкових пільг, а кейс Калундборга в Данії підтвердив економічну й екологічну ефективність промислового симбіозу. Запропоновано поетапну стратегію трансформації у трьох горизонтах: H1 (0–6 міс.) – вбудування стандарту екоіндустріальних парків у механізми фінансування й запуск публічного дашборда; H2 (6–18 міс.) – пілотування індустріальних та екоіндустріальних парків у пріоритетних кластерах із типізованими інфраструктурними пакетами і модельними угодами з операторами мереж;
H3 (18–24 міс.) – масштабування критеріїв парків на інструменти промполітики й формування індустріальних кампусів. Запропонована послідовність має забезпечити швидкі регуляторні зміни, перевірку рішень у пілотах і подальше розгортання на національному рівні.