ОЦІНЮВАННЯ ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
PDF

Ключові слова

облік
контроль
аудит
суб’єкт господарювання
облікова політика
інформаційне забезпечення
звітність
управління підприємством
оподаткування
сталий розвиток

Як цитувати

Ткаль, Я. (2025). ОЦІНЮВАННЯ ОЧІКУВАНИХ ВИТРАТ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ. Соціальний розвиток: економіко-правові проблеми, (5). https://doi.org/10.70651/3083-6018/2025.5.03

Анотація

У статті досліджено теоретичні засади та практичні підходи до оцінювання очікуваних витрат у системі прийняття управлінських рішень. В умовах зростаючої економічної нестабільності та високої динаміки зовнішнього середовища ефективне управління підприємствами неможливе без надійних прогнозів майбутніх витрат. Сучасні умови господарювання характеризуються високим рівнем турбулентності зовнішнього середовища, що вимагає від підприємств підвищеної гнучкості в управлінні ресурсами. Одним із ключових інструментів стратегічного та оперативного управління виступає оцінювання очікуваних витрат. Успішне прогнозування витрат дозволяє керівництву підприємства ухвалювати обґрунтовані рішення щодо ресурсного забезпечення, розробки бюджетів, інвестування та цінової політики. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення точності управлінських рішень шляхом інтеграції інструментів оцінювання очікуваних витрат у процеси стратегічного та оперативного планування. Постановка проблеми полягає у відсутності уніфікованих підходів до прогнозування витрат із врахуванням невизначеності та ризиків, що обмежує можливості ефективного бюджетування, аналізу рентабельності проєктів та управління ресурсами. Метою статті є розробка теоретико-методичного підходу до оцінювання очікуваних витрат як інструменту підтримки управлінських рішень у підприємницькій діяльності. У результаті встановлено, що оцінювання очікуваних витрат дозволяє зменшити ризики невдалих управлінських рішень, підвищити точність фінансового планування та забезпечити адаптивність підприємства до змін зовнішнього середовища. Запропоновані підходи рекомендовано впроваджувати в системах стратегічного і середньострокового бюджетування, плануванні інвестиційних проєктів та управлінні витратами в умовах невизначеності. Оцінювання очікуваних витрат є важливим інструментом прогнозування, який сприяє прийняттю обґрунтованих управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані для побудови моделей бюджетування, оптимізації витрат та підвищення економічної безпеки суб’єктів господарювання.

https://doi.org/10.70651/3083-6018/2025.5.03
PDF

Посилання

1. Adams, C. A. (2017). The sustainable development goals, integrated thinking and the integrated report. International Integrated Reporting Council. https://integratedreporting.ifrs.org/resource/sdgs-integrated-thinking-and-the-integrated-report

2. Burritt, R., & Schaltegger, S. (2014). Sustainability accounting and reporting: Fad or trend? Accounting, Auditing & Accountability Journal, 27(4), 563–590. https://doi.org/10.1108/AAAJ-12-2013-1549

3. Cho, C. H., Laine, M., Roberts, R. W., & Rodrigue, M. (2015). Organized hypocrisy, organizational façades, and sustainability reporting. Accounting, Organizations and Society, (40), 78–94. https://doi.org/10.1016/j.aos.2014.12.003

4. De Villiers, C., Rinaldi, L., & Unerman, J. (2014). Integrated reporting: Insights, gaps and an agenda for future research. Accounting, Auditing & Accountability Journal, 27(7), 1042–1067. https://doi.org/10.1108/AAAJ-06-2014-1736

5. Eccles, R. G., Krzus, M. P., Rogers, J., & Serafeim, G. (2012). The need for sector-specific materiality and sustainability reporting standards. Journal of Applied Corporate Finance, 24(2), 65–71. https://doi.org/10.1111/j.1745-6622.2012.00380.x

6. Gray, R. (2010). Is accounting for sustainability actually accounting for sustainability…and how would we know? An exploration of narratives of organisations and the planet. Accounting, Organizations and Society, 35(1), 47–62. https://doi.org/10.1016/j.aos.2009.04.006

7. Hahn, R., & Kühnen, M. (2013). Determinants of sustainability reporting: A review of results, trends, theory, and opportunities in an expanding field of research. Journal of Cleaner Production, (59), 5–21. https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2013.07.005

8. Herzig, C., & Schaltegger, S. (2011). Education for sustainability reporting: Professional development and training for sustainability accounting and reporting. Management Research Review, 34(3), 306–328. https://doi.org/10.1108/01409171111116212

9. Jensen, J. C., & Berg, N. (2012). Determinants of traditional sustainability reporting versus integrated reporting. An institutionalist approach. Business Strategy and the Environment, 21(5), 299–316. https://doi.org/10.1002/bse.740

10. KPMG. (2022). The KPMG Survey of Sustainability Reporting 2022. https://home.kpmg/xx/en/home/insights/2022/11/kpmg-survey-of-sustainability-reporting.html

11. La Torre, M., Sabelfeld, S., Blomkvist, M., & Dumay, J. (2020). Rebuilding trust: Sustainability and non-financial reporting and the European Union regulation. Meditari Accountancy Research, 28(5), 701–725. https://doi.org/10.1108/MEDAR-11-2019-0600

12. Stubbs, W., & Higgins, C. (2014). Integrated reporting and internal mechanisms of change. Accounting, Auditing & Accountability Journal, 27(7), 1068–1089. https://doi.org/10.1108/AAAJ-03-2013-1279

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Авторське право (c) 2025 Ярміла С. Ткаль