ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В ПАРАДИГМІ «ДЕРЖАВИ ЯК СЕРВІСУ»: ЦИФРОВІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИКИ

Анотація

У статті проаналізовано концептуальні засади цифровізації соціального захисту в межах парадигми «держава як сервіс» та сучасні підходи до трансформації публічного адміністрування на основі цифрових платформ, інтегрованих реєстрів і сервісно-орієнтованих електронних послуг. Розглянуто теоретичні підходи до тлумачення моделі “government as a service” як форми переорієнтації держави з ієрархічної системи владних інститутів на клієнтоцентричну платформену організацію, що забезпечує надання адміністративних і соціальних послуг відповідно до індивідуалізованих потреб громадян. Визначено, що в українських умовах інституціоналізація цієї моделі пов’язана з упровадженням Стратегії цифрової трансформації соціальної сфери, створенням Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, єдиного соціального реєстру, розвитком порталу «Дія», сервісу «єМалятко», вебпорталу Пенсійного фонду України та Соціального порталу Міністерства соціальної політики України. З’ясовано, що цифрові сервіси забезпечують спрощення процедур звернення за соціальною підтримкою, підвищення адресності допомоги, зменшення адміністративних бар’єрів, оптимізацію обробки даних та посилення прозорості управлінських рішень. Доведено, що цифровізація соціального захисту має не лише технологічний, а й інституційно-правовий характер, оскільки супроводжується зміною механізмів міжвідомчої взаємодії, стандартизацією процедур, розвитком інтероперабельності систем і переходом до аналітично орієнтованого управління. Водночас встановлено наявність системних обмежень, серед яких цифровий розрив, недостатній рівень цифрової компетентності населення, інфраструктурні диспропорції, ризики порушення захисту персональних даних, а також управлінські бар’єри координації між суб’єктами публічного адміністрування. Сформовано висновки про те, що подальший розвиток цифровізації соціального захисту потребує комплексного поєднання технологічних інновацій, інституційної адаптації, нормативного вдосконалення та забезпечення інклюзивності соціальної політики.