НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА У ДОБУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: НОВІ ФОРМИ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ ТА РИЗИКИ ДЛЯ ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМ

Анотація

Метою статті є окреслення векторів загроз, які за допомогою ШІ генерують для національної безпеки та політичних систем, а також обґрунтування необхідності розробки нових механізмів правового регулювання та підзвітності в умовах технологічного домінування. Для досягнення мети було вирішено низку завдань, включаючи аналіз впливу феномену подвійної «чорної скриньки» на механізми конституційних стримувань; огляд нових форм дезінформації; окреслення ризиків, пов’язаних із використанням ШІ у військових цілях та внутрішньому контролі; обґрунтування необхідності запобігання переходу до технократичного управління. При підготовці статті були задіяні загальнонаукові та спеціальні методи. Для вивчення ШІ як інтегрованого елементу архітектури безпеки застосовано системний метод. Також, спираючись на наявний емпіричний матеріал, було зосереджено увагу на можоивих сценаріях зловживання ШІ з боку державних та недержавних акторів національної безпеки та політики. За допомогою кейс-стаді розглянуто вплив інструментарію ШІ на перебіг виборів та досвід цифрової трансформації. З результатів дослідження випливає, що ШІ значно посилює швидкість і масштаб кібератак на критичну інфраструктуру. Це може призводити до фізичних збоїв та дестабілізації. Також ШІ вже став зброєю у сфері інформаційної та когнітивної війни, уможливлюючи створення фото-реалістичних діпфейків та гіпер-персоналізованих наративів, що критично впливає на суспільну довіру. Наголошено, що суттєвим ризиком є перехід від демократичної підзвітності до технократичного управління, де рішення приймаються непрозорими алгоритмами. Це зрештою може сприяти знеціненню та нехтуванню фундаментальних демократичними правами громадян та суспільств. Також наголошено на внутрішніх вразливостях ШІ-систем (отруєння даних, змагальні атаки, упередженість), які використовують для компрометації політичних опонентів та формуванню недовіри до існуючих політичних систем і інституцій. Практичне значення статті полягає в обґрунтуванні необхідності термінового впровадження регуляторних заходів, спрямованих на забезпечення прозорості та людського контролю над критичними рішеннями ШІ. Досвід Естонії та меморандум WINWIN підкреслюють важливість міжнародної співпраці для зміцнення кіберстійкості. Перспективи подальших досліджень мають бути спрямовані на розробку універсальних протоколів для аудиту алгоритмів та створення ефективних механізмів міжнародного регулювання, які забезпечать чіткий баланс між інноваційним потенціалом ШІ та необхідністю запобігання екзистенційним ризикам для прав людини і національної безпеки. При впровадженні ШІ у різні сфери життя необхідно враховувати динамічність і стрімкість розвитку технологій, а також можливості його недобросовісного використання.