Анотація
Метою даного дослідження є визначення специфіки використання маніпулятивних виборчих технологій як викривленого інструменту реалізації державної регіональної політики. Актуальність дослідження зумовлена тим, що явище джеррімендерингу притаманне як сталим високорозвиненим демократичним державам, як США та Великобританія, так і таким, що розвіваються. Вибір держав для дослідження – Малайзія та Ефіопія – був зумовленій поєднанням декількох факторів, таких як федеративний устрій, значний вплив фактору етнічної меншості у певному регіоні. Досвід Малайзії демонструє, що поєднання мажоритарної системи відносної більшості, етнічно структурованої електоральної поведінки та значної свободи Виборчої комісії у процесі перегляду меж округів створило сприятливі умови для розвитку як малапорціонування, так і партійного та етнічного джеррімендерингу. Послідовні конституційні зміни фактично послабили обмеження щодо рівності округів і надали владі можливість впливати на конфігурацію виборчої карти відповідно до власних політичних інтересів. У результаті виборча система, яка формально повинна була забезпечувати стабільність уряду та конкурентність політичного процесу, упродовж тривалого часу сприяла збереженню домінування коаліції, що править. Водночас приклад штату Джохор засвідчує, що етнічна структура населення та територіальна концентрація окремих груп можуть перетворюватися на ключовий інструмент електорального маніпулювання. Не менш показовим є приклад регіону Харарі в Ефіопії, де джеррімендеринг набуває специфічної форми, поєднуючись із резервуванням місць та спеціальними виборчими правами для етнічної меншини. З одного боку, така модель сприяє забезпеченню політичного представництва народу харарі та створює механізми захисту його права на самовизначення. З іншого боку, надмірна диспропорція між округами, нерівність виборчої сили та фактичне домінування окремих етнополітичних груп свідчать про серйозне порушення принципу рівності виборчого права. У цьому контексті джеррімендеринг виступає не лише інструментом політичного представництва, а й механізмом закріплення етнічної політики та обмеження політичної конкуренції.
Посилання
1. Assefa, S. K. (2021). Comment: Legitimizing Gerrymandering in the Harari Regional State Contrary to the Principle of Equality of Votes. Mizan Law Review, 15(1), 271–296. https://doi.org/10.4314/mlr.v15i1.10
2. Avksentiev, A. O. (2015). Dzherrymenderynh yak praktyka elektoralnoho manipulyuvannya [Gerrymandering as a practice of electoral manipulating]. The Journal of V. N. Karazin Kharkiv National University. Series: Issues of Political Science, (28), 76–81. https://periodicals.karazin.ua/politology/article/download/5480/5022 (in Ukrainian)
3. Bickerstaff, S. (2020). Election Systems and Gerrymandering Worldwide. Cham: Springer International Publishing. https://doi.org/10.1007/978-3-030-30837-7_1
4. Canon, D. T. (2022). Race and redistricting. Annual Review of Political Science, (25), 509–528. https://doi.org/10.1146/annurev-polisci-041719-102107
5. Chubatenko, O. M. (2020). Manipuliatyvni tekhnolohii u vyborchykh protsesakh Ukrainy [Manipulative technologies in the election processes of Ukraine]. Politykus, (4), 57–61. https://doi.org/10.24195/2414-9616.2020-4.9 (in Ukrainian)
6. Constitution of the regional state of Harari. (2016). Ethiopian Criminal Law Network. https://ethcln.com/node/144
7. Federal Constitution. (2026). Attorney General’s Chambers of Malaysia. https://lom.agc.gov.my/federal-constitution.php
8. Hrytsenko, O. S. (2020). Manipuliatyvni vplyvy v tekstakh media protiahom vyborchoi kampanii [Manipulative influences in media texts during the election campaign]. Obrii Drukarstva, 1(8), 52–61. http://nbuv.gov.ua/UJRN/obdr_2020_1_7 (in Ukrainian)
9. Hung, H. T. M. (2022). Electoral System Change for a More Democratic Malaysia? Challenges and Options. Penerbit Universiti Kebangsaan Malaysia. https://www.ukm.my/ikmas/publication/electoral-system-change-for-a-more-democratic-malaysia/
10. Jemaneh, T. H. (2025). Gerrymandering and extraterritorial voting right in Ethiopia: Accommodation or exclusion? (Publication No. 4452185) [Master’s thesis, University of the Western Cape]. UWC Research Repository. https://www.academicminority.net/en/page/gerrymandering-and-extraterritorial-voting-right-in-ethiopia
11. Kiiashko, Yu. (2019). Vykorystannia manipuliatyvnykh tekhnolohii u politychnykh lozunhakh vyborchykh bilbordiv [The use of manipulative technologies in the political slogans of election billboards]. In Materialy Somoi Mizhnarodnoi Naukovo-Metodychnoi Konferentsii “Suchasnyi Prostir Mediahramotnosti ta Perspektyvy Ioho Rozvytku” (pp. 401–408). Tsentr Vilnoi Presy; Akademiia Ukrainskoi Presy. https://www.aup.com.ua/uploads/Zbirnyk_conf_2019.pdf (in Ukrainian)
12. Madryha, T., & Bryndalskyi, A. (2024). Manipuliatyvni tekhnolohii pid chas vyborchoho protsesu yak zahroza politychnii bezpetsi [Manipulative technologies during the electoral process as a threat to political security]. Visnyk Prykarpatskoho Universytetu. Seriia: Politolohiia, (17), 80–86. https://doi.org/10.32782/2312-1815/2024-17-12 (in Ukrainian)
13. Martinez i Coma, F., & Lago, I. (2018). Gerrymandering in comparative perspective. Party Politics, 24(2), 99–104. https://doi.org/10.1177/1354068816642806
14. Miyazaki, S., & Kasuya, Y. (2025). Malapportionment as a gerrymandering strategy: Exploring electoral manipulation in Malaysia using a simulation algorithm. OSF Preprints. https://doi.org/10.31235/osf.io/g68x3_v2
15. Nazaruddin, M. I., & Yusoff, M. A. (2023). Electoral system reform in Malaysia: A delayed success? Pertanika Journal of Social Sciences and Humanities, 31(4), 1383–1399. https://doi.org/10.47836/pjssh.31.4.03
16. Nikolenko, Y. (2023). Terytorialna orhanizatsiia vyboriv yak skladova elektoralnoho inzhenerynhu [Territorial organization of elections as a component of electoral engineering]. Filosofiia ta Politolohiia v Konteksti Suchasnoi Kultury, 15(2), 65–73. https://doi.org/10.15421/352344 (in Ukrainian)
17. Ostwald, K. (2013). How to win a lost election: Malapportionment and Malaysia’s 2013 general election. The Round Table, 102(6), 521–532. https://doi.org/10.1080/00358533.2013.857146
18. Ostwald, K. (2017). Federalism without decentralization: Power consolidation in Malaysia. Journal of Southeast Asian Economies, 34(3), 488–506. https://muse.jhu.edu/article/683821/summary
19. Ostwald, K. (2019). Electoral boundaries in Malaysia’s 2018 election: Malapportionment, gerrymandering and UMNO’s fall. In E. T. Gomez & M. N. M. Osman (Eds.), Malaysia’s 14th General Election and UMNO’s Fall: Intra-Elite Feuding in the Pursuit of Power (pp. 86–110). Routledge. https://sppga.ubc.ca/wp-content/uploads/sites/5/2020/02/10.4324_9780429318375-5.pdf
20. Stenhach, N. (2025). Politychna poliaryzatsiia yak vyklyk dlia demokratii в suchasnykh Spoluchenykh Shtatakh [Political polarization as a challenge to democracy in the contemporary United States]. Universytetski Zapysky, 1(103), 14–30. https://doi.org/10.37491/UNZ.103.2 (in Ukrainian)
21. Steshenko, N. L., & Chosta, K. S. (2021). Manipuliatyvni tekhnolohii vyborchoi kampanii (na prykladi mistsevykh vyboriv u Kramatorskii terytorialnii hromadi 2020 roku) [Manipulative technologies of the election campaign (on the example of local elections in the Kramatorsk territorial community of 2020)]. Rehionalni Studii, (26), 19–23. https://doi.org/10.32782/2663-6170/2021.26.4 (in Ukrainian)
22. Wong, C. H. (2018). Constituency delimitation and electoral authoritarianism in Malaysia. The Round Table, 107(1), 67–80. https://doi.org/10.1080/00358533.2018.1424075
23. Wong, C. H., Chin, J., & Othman, N. (2010). Malaysia – towards a topology of an electoral one-party state. Democratization, 17(5), 920–949. https://doi.org/10.1080/13510347.2010.501179
24. Yimenu, B. (2024). Continuities and changes in electoral authoritarianism: Evidence from Ethiopia. Regional and Federal Studies, 1–30. https://doi.org/10.1080/13597566.2024.2315491
25. Zeleke, S. A., Mazengia, M. A., & Yigzaw, T. D. (2026). Minority dominance over the majority in Ethiopia: A political plot in the Harari Regional State. International Journal on Minority and Group Rights, 1(aop), 1–20. https://doi.org/10.1163/15718115-bja10259
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Авторське право (c) 2026 Михайло В. Дубель