ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ АВТОРИТАРНИХ І ТОТАЛІТАРНИХ РЕЖИМІВ

Анотація

У статті здійснено огляд ключових праць, що досліджують управлінську ефективність тоталітарних і авторитарних режимів.  Також у статті досліджено основний набір ідей щодо причин функціональної ефективності тоталітарних та авторитарних режимів. Стаття досліджує ідеї щодо оперативності тоталітарних та авторитарних режимів в умовах криз, військових операціях, мобілізаціях тощо, їхню здатність швидко ухвалювати ризиковані рішення,  здатність масово й негайно перерозподіляти ресурси, спрямовувати бюджет у стратегічні галузі, примусово мобілізовувати трудові, матеріальні та наукові ресурси, забезпечувати прогнозованість політичного процесу, чим досягається висока адміністративна керованість. З іншого боку, наведено основні ідеї щодо проблем стійкості авторитарних і тоталітарних режимів та їхньої вразливості з точки зору ефективності. Дана стаття дає огляд основних ідей, що дозволяють глибше аналізувати феномен управлінської ефективності тоталітарних і авторитарних режимів. У той же час дана стаття допомагає зрозуміти і фундаментальну слабкість тоталітарних режимів, яка випливає з їхньої сили. Ця слабкість, зокрема, полягає в нездатності забезпечити повноцінну діяльність ринкових механізмів, які лишаються спотвореними. Достатньо часто тоталітарні та авторитарні режими ухвалюють нераціональні економічні рішення, пов’язані з ілюзією всевладдя. Проблемою іноді є просте отримання реалістичних статистичних даних такими режимами і розуміння владою об’єктивного стану речей в країні, з огляду на панування страху серед бюрократії і формування культури фальшивої звітності. Корупція і фаворитизм можуть формувати вал неефективних рішень, зумовлених суто суб’єктивними речами. Крім того, у демократичних політичних режимах такого роду помилки як правило  легше виправляються під тиском громадськості чи виборчих циклів. Водночас, досвід тривалого існування тоталітарних та авторитарних режимів, їхня здатність долати кризи шляхом централізації, значно ефективнішої ніж у демократичних державах мобілізації ресурсів та  досягнення цілісності режиму через репресії й придушення суспільних альтернатив не дозволяє недооцінювати потенціал стійкості таких режимів і їхньої високої конкурентоздатності навіть у порівнянні з потужними розвиненими демократичними державами. Особливого подальшого вивчення потребує здатність тоталітарних та авторитарних режимів пристосовуватися і зберігати свою авторитарну й тоталітарну природу під маскою формальних змін та суто ритуальних псевдодемократичних електоральних процесів.