ПОБУДОВА «СУВЕРЕННОГО ІНТЕРНЕТУ»: ЦИФРОВА ПОЛІТИКА РОСІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЦЕНЗУРИ ТА СУСПІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

Анотація

Росія дедалі більше зосереджується на розробці комплексних цифрових політик, спрямованих на встановлення «цифрового суверенітету», що передбачає зменшення залежності від іноземних технологій, інтернет-інфраструктури та міжнародних платформ. Ці політики інтегрують управління інтернетом, регулювання медіа, кібербезпеку та моніторинг контенту в межах загальної концепції «інформаційної безпеки». Цифрова стратегія держави має історичне коріння у періоді Холодної війни, включаючи військово-промислове суперництво, збереження національної ідентичності та контроль над інформаційними потоками. У останні роки цифрова політика Росії посилилася у відповідь на економічну стагнацію, політичні кризи та суспільні рухи, які ставлять під сумнів легітимність режиму. Дослідження використовує змішаний методологічний підхід, що поєднує аналіз правових документів, політичних програм, офіційних заяв, міжнародних індексів та наборів даних щодо цензури в інтернеті, онлайн-переслідувань та цифрового спостереження. Воно досліджує, як політика цифрового суверенітету Росії – включно з Законом про суверенний інтернет, поправками Ярової, обмеженнями VPN та обов’язковим зберіганням даних у країні – впливає на свободу слова, приватність та доступ до інформації. Дослідження показує, що хоча ці заходи подаються як необхідні для національної безпеки, вони фактично забезпечують масштабну цензуру, державне спостереження та обмеження громадянських свобод. Крім того, модель Росії відображає форму «цифрового авторитаризму», що покладається як на правові механізми, так і на технічні засоби для контролю інтернету, регулювання контенту та впливу на громадську думку. Результати підкреслюють, що пріоритетність стабільності режиму над правами громадян має значні наслідки для свободи слова, прав людини та глобального управління інтернетом, висвітлюючи зростаючу напругу між національною безпекою та цифровими свободами.