МОДЕЛЮВАННЯ НОВАЦІЙ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Анотація

У статті розглядається проблема моделювання новацій у публічному управлінні як стратегічного інструменту підвищення ефективності державного сектору в умовах сучасних викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю швидкої адаптації органів влади до глобалізаційних процесів, європейської інтеграції України, цифрової трансформації та кризових явищ, пов’язаних із війною, пандемією та економічними коливаннями. Теоретичною основою роботи є визначення поняття «новація» у сфері публічного управління, а також аналіз вітчизняних і зарубіжних підходів до її моделювання. Мета дослідження полягає у систематизації ключових методів моделювання новацій та оцінці їхньої значущості для формування ефективної державної політики. Методологія дослідження ґрунтується на використанні системного, імітаційного, сценарного та експертного підходів, що дозволяють врахувати багатофакторний характер управлінських процесів і прогнозувати наслідки прийнятих рішень. Отримані результати свідчать, що системний підхід забезпечує цілісне бачення інноваційних процесів, імітаційне моделювання дозволяє протестувати різні сценарії у віртуальному середовищі, сценарний метод створює умови для прогнозування альтернативних траєкторій розвитку, а експертні оцінки допомагають інтегрувати якісні чинники, що складно формалізуються. Особлива увага приділена українському контексту, де поєднання цифровізації, потреби у прозорості та дефіциту довіри громадян формує специфічні виклики для впровадження інновацій. У висновках підкреслено, що ефективне моделювання новацій є необхідною умовою переходу України до концепції «розумного врядування» (smart governance), яке ґрунтується на прозорості, підзвітності та орієнтації на потреби громадян. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій модернізації державного управління, оцінки реформ та формування інноваційної політики на всіх рівнях влади.