МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

Анотація

Сучасний стан житлового будівництва в Україні характеризується поєднанням суперечливих тенденцій, що зумовлюють зростання ролі державного регулювання у цій сфері. З одного боку, житлове будівництво виконує стратегічну функцію забезпечення соціально-економічної стабільності, впливаючи на рівень життя населення, динаміку інвестиційної активності та розвиток внутрішнього ринку. З іншого – воєнні дії, макроекономічна нестабільність, руйнування інфраструктури та обмеженість фінансових ресурсів створюють багатовимірні ризики, які унеможливлюють ефективне функціонування ринку без інституційного втручання держави. Метою статті є розкрити механізми державного регулювання житлового будівництва в Україні, здійснити аналіз нормативно-правової бази та економічних чинників, що визначають стійкість та відновлювальний потенціал галузі, а також запропонувати науково обґрунтовану систему заходів щодо удосконалення регуляторної політики. У дослідженні застосовано комплекс методів: аналіз і синтез для узагальнення теоретичних підходів до державного регулювання житлової сфери; порівняльний метод для зіставлення вітчизняної та європейської практики; статистичний аналіз для оцінки динаміки ключових показників будівельного сектору у 2020–2024 рр.; системний підхід для інтеграції результатів у концептуальну модель регуляторного впливу. Результати дослідження засвідчили, що, попри наявність розгалуженої нормативно-правової бази, галузь житлового будівництва характеризується фрагментарністю регуляторних інструментів, надмірними бар’єрами у дозвільних процедурах, високими транзакційними витратами та нерівністю доступу до житла. Водночас виявлено перспективні напрями посилення регулювання: цифровізація управлінських процедур, адаптація державних будівельних норм до стандартів ЄС, розвиток фінансово-кредитних механізмів із залученням міжнародних інституцій, орієнтація на енергоефективність та соціальну справедливість у політиці відбудови. Доведено, що ефективна система державного регулювання має ґрунтуватися на комплексному поєднанні організаційних, фінансових, нормативно-правових, інституційних та соціально-стимулюючих заходів.