СТАН МЕДІА В ІРАНІ В ПЕРІОД ДРУГОЇ ЕПОХИ ПЕХЛЕВІ ТА ВПЛИВИ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ “FLAMES OF PERSIA”

Анотація

У статті розглядається еволюція та функціонування мас-медіа в Ірані в період другої епохи Пехлеві (1941–1979), стверджуючи, що комунікаційні зусилля, очолювані державою, не змогли встановити узгоджені та змістовні взаємини між монархією та іранським суспільством. На основі детального аналізу радіо- й телевізійного мовлення, практик цензури та ідеологічних цілей Білої революції дослідження демонструє, як медіа перетворилися на центральний, але зрештою неефективний інструмент державної пропаганди. Модернізаційний курс шаха, позначений агресивною вестернізацією, вибірковими історичними наративами та інтеріоризованими орієнталізмом, поглибив соціокультурні розколи, відчужив значні верстви населення та обмежив інклюзивність медіа. Детальний аналіз документального фільму Flames of Persia ілюструє ці суперечності та підкреслює постійну боротьбу режиму за легітимність як у внутрішній, так і в міжнародній площині. Висновки свідчать, що розрив між сконструйованими медіа образами та повсякденними соціальними реаліями значною мірою сприяв кризі легітимності, яка завершилася революцією 1979 року. Дослідження також підкреслює роль зовнішніх впливів, включаючи іноземну пропаганду та політичні втручання, у формуванні медіа-політики Ірану. Незважаючи на значні зусилля держави щодо контролю за мовленням та публічними повідомленнями, узгоджена національна наративна лінія так і не була створена. Аналіз взаємодії державної пропаганди, контролю медіа та громадського сприйняття висвітлює складну динаміку, яка перешкоджала досягненню цілей другої епохи Пехлеві. Мас-медіа не лише відображали політичні та ідеологічні пріоритети режиму, а й невід’ємно виявляли його вразливості, сприяючи зрештою падінню шаха. У підсумку дослідження підкреслює критичну важливість розуміння медіа як інструменту управління та дзеркала реакцій суспільства у періоди політичних трансформацій.