ФОРМУВАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Анотація

У статті розкрито концептуальні засади вдосконалення механізмів реалізації державно-приватного партнерства у сфері охорони здоров’я України з урахуванням наявних системних диспропорцій і сучасних викликів. Встановлено, що структурні й кадрові дисбаланси у вітчизняній медичній системі, зокрема дефіцит кваліфікованих фахівців, негативно позначаються на якості та доступності медичних послуг. З’ясовано, що технологічна відсталість матеріально-технічної бази державних медичних установ перешкоджає впровадженню інноваційних лікувальних технологій, що потребує залучення позабюджетних інвестицій. Наголошено на важливості запровадження мотиваційних інструментів для медичних працівників з метою запобігання відтоку кадрів за кордон. Підкреслено, що ефективна імплементація моделей державно-приватного партнерства у медицині дозволяє зберегти публічну власність на стратегічну інфраструктуру, забезпечуючи при цьому її модернізацію. Констатовано, що залучення приватного партнера дає змогу підвищити якість управління медичними закладами, застосувати результатоорієнтовані підходи та забезпечити більш гнучке реагування на запити пацієнтів. Визначено, що недостатність нормативного забезпечення, розмитість процедур укладення договорів і відсутність єдиної методології ускладнюють масштабне впровадження державно-приватного партнерства у медичній галузі. Зауважено, що стратегічні документи національного рівня, зокрема Стратегія людського розвитку та Концепція електронної охорони здоров’я, формують нормативну базу для розвитку державно-приватного партнерства, акцентуючи увагу на потребі децентралізації та цифровізації управління. Розкрито потенціал гендерно чутливих підходів у проєктах державно-приватного партнерства як інструменту підвищення рівня соціальної справедливості у доступі до медичних послуг. З’ясовано, що державно-приватного партнерство у медицині трансформується в повноцінний механізм модернізації державного управління, що охоплює фінансові та організаційно-управлінські компоненти. Встановлено доцільність розвитку нових форм партнерства, зокрема платформних рішень і сервісних моделей контрактування. Констатовано, що концесія, управління майном і спільна діяльність є основними правовими формами реалізації державно-приватного партнерства, кожна з яких адаптована до певного типу проєктів. Визначено перспективність впровадження механізмів результатоорієнтованого фінансування в поєднанні з цифровими аналітичними інструментами. Наголошено на необхідності створення центральної інституції підтримки державно-приватного партнерства у медицині, здатної забезпечити методичний супровід, стандартизацію та моніторинг ефективності. Встановлено, що ухвалення рішень про запуск конкретних моделей державно-приватного партнерства має грунтуватися на ретельному аналізі потреб населення та ресурсних можливостей.