РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ РЕЖИМУ ТРИМАННЯ У СІЗО ТА ВИПРАВНИХ КОЛОНІЯХ В ЗАКОНОДАВСТВІ

Анотація

У статті проаналізовано еволюцію поняття режиму тримання у слідчих ізоляторах та виправних колоніях у законодавстві України крізь призму історико-правового розвитку та впливу воєнно-політичних чинників. Визначено, що трансформація пенітенціарного режиму має закономірний характер і відбувається у напрямі переходу від карально-експлуатаційних і мобілізаційно-репресивних моделей до правогарантійної та сучасної адаптивно-безпекової моделі. З’ясовано, що ключовим детермінантом цих змін виступають воєнні фактори, які зумовлюють посилення безпекової складової, розширення адміністративної дискреції та необхідність адаптації організаційно-правових механізмів функціонування установ виконання покарань. Розглянуто періодизацію розвитку режиму місць несвободи з урахуванням політико-історичної хронології, що дозволило системно відтворити еволюцію відповідного інституту. Охарактеризовано основні моделі режиму та їх функціональні особливості на різних етапах розвитку державності, а також вплив воєнних і надзвичайних обставин на зміну його змісту. Доведено, що воєнний стан не створює нових проблем функціонування пенітенціарної системи, а загострює наявні інституційні вразливості, трансформуючи їх у системні ризики. Визначено, що сучасний етап розвитку характеризується формуванням адаптивно-безпекової моделі режиму, яка поєднує інструменти кризового управління з необхідністю дотримання міжнародних стандартів у сфері прав людини. Водночас доведено, що ефективність такої трансформації залежить від якості правових запобіжників, спрямованих на забезпечення пропорційності обмежень і недопущення надмірної адміністративної дискреції. Сформовано висновки щодо необхідності вдосконалення правового регулювання шляхом нормативної конкретизації режимних обмежень, посилення процедурних гарантій, розвитку механізмів контролю та забезпечення балансу між безпековими потребами держави і правами осіб, позбавлених волі.