АДАПТАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ ВІДНОВЛЕННЯ СТАЛОГО ТУРИЗМУ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

Анотація

Туристична галузь позиціонується особливо вразливою до змін у суспільно-політичному, соціально-економічному та енвайронментальному середовищах, що формує додаткові ризики для її функціонування та сталого розвитку. Зазначене створює потребу розроблення довгострокових, ефективних та стабільних механізмів взаємодії держави, бізнесу, місцевих органів влади та громадськості. Метою статті є аналіз пріоритетних адаптаційних стратегій відновлення і розвитку сталого туризму у кризовий та посткризовий період. У дослідженні обґрунтовано, що ключовим вектором стратегічного управління у галузі туризму в умовах кризи має бути інтеграція моделей регенерації, що забезпечують функціональну та організаційну взаємодію стейкхолдерів для досягнення стійкості туризму, його екологізації, зменшення впливу на довкілля у пролонгованому контексті, розроблення та реалізацію програм відновлення і розвитку. Детерміновано найбільш впливові чинники в контексті сталого розвитку туристичної галузі. Запропоновано ключові моделі відновлення та розвитку сталого туризму, що враховують рівень деструкції дестинацій та динаміку індикаторів розвитку галузі в кризових умовах. Доведено, що серед пріоритетних стратегічних орієнтирів регенерації та розвитку туризму в Україні мають переважати розгалуження екологічної інфраструктури туристичних послуг, формування стійких конкурентних переваг, оцифрування рішень для максимальної соціалізації та підвищення ефективності маркетингу, розвиток інвестиційної проєктної діяльності, просування «зелених» брендів за кордоном, удосконалення інституційного та нормативно-правового забезпечення. Обґрунтовано, що підвищення ефективності туристичної сфери має забезпечуватись через впровадження стратегічного підходу до планування, що враховує прогнозування галузевого розвитку, інтеграцію потенціалу інноваційних технологій для укріплення конкурентних переваг на міжнародному туристичному ринку та впровадження загальноєвропейських норм.