РОЗВИТОК ТЕЛЕМЕДИЦИНИ В СІЛЬСЬКИХ ТА ВІДДАЛЕНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ: ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ, ДОСТУПНІСТЬ І СОЦІАЛЬНА РІВНІСТЬ

Анотація

Розвиток телемедицини в сільських та віддалених територіальних громадах набув стратегічного значення в умовах цифровізації охорони здоров’я, територіальної нерівності доступу до медичної допомоги, кадрового дефіциту та викликів воєнного стану. Мета дослідження полягає в узагальненні наукових і нормативних підходів до розвитку телемедицини в сільських та віддалених територіальних громадах, зіставленні міжнародного й українського досвіду та визначенні її економічного, організаційного і соціального значення. Систематизація сучасних джерел показала, що телемедицина створює вимірний економічний ефект через скорочення транспортних, часових і логістичних витрат, часткове заміщення очних контактів, зменшення потреби в міжлікарняних переведеннях і раціональніше використання обмеженої медичної інфраструктури. Для сільських та віддалених громад її цінність полягає також у розширенні доступу до консультацій і спеціалізованої допомоги, підвищенні своєчасності контакту з лікарем і підтриманні безперервності спостереження. Водночас соціальний ефект не виникає автоматично: за низької цифрової інфраструктури, слабкого інтернет-покриття та недостатньої цифрової компетентності користувачів телемедицина може відтворювати наявні бар’єри, а не знімати їх. Ефективність телемедичних рішень визначається поєднанням технології, моделі впровадження, інституційної підтримки, підготовленості персоналу, нормативного регулювання та включення дистанційних сервісів у загальний маршрут пацієнт. Телемедицину доцільно розглядати як інструмент цифрової трансформації системи охорони здоров’я, здатний поєднувати економічну доцільність, підвищення доступності медичної допомоги та зниження соціальної нерівності. Для України її розвиток має особливу вагу як елемент стійкості системи охорони здоров’я в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення.