ЕНЕРГЕТИЧНІ КООПЕРАТИВИ ТА ПРОЄКТИ ГРОМАДСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ: ЄВРОПЕЙСЬКІ УПРАВЛІНСЬКІ ПІДХОДИ

Анотація

У статті досліджено розвиток енергетичних кооперативів і громадських енергетичних ініціатив у системі публічного управління України з акцентом на інструменти державного та місцевого регулювання, які забезпечують участь громадян і громад у виробництві та споживанні енергії. Актуальність зумовлена поєднанням воєнних ризиків для енергетичної інфраструктури та завдань децентралізації й євроінтеграції, що підвищує потребу в розподілених, стійких моделях енергозабезпечення. Ключовими проблемами визначено фрагментарність нормативно-процедурного забезпечення кооперативних проєктів, складність приєднання до мереж і обліку, невідповідність ліцензійних та тарифних вимог масштабам малих учасників, а також відсутність сталої системи фінансових стимулів і програм підтримки на рівні громад. Метою статті є обґрунтування управлінських механізмів, здатних забезпечити масштабування енергетичних кооперативів в Україні, та визначення пріоритетних напрямів удосконалення державної політики і практик органів місцевого самоврядування. У дослідженні застосовано порівняльний аналіз, аналіз нормативно-правових актів і програмних документів, узагальнення практик, SWOT-аналіз, а також елементи статистичного огляду динаміки малої розподіленої генерації. Порівняння підходів Німеччини, Данії, Італії та Нідерландів дало змогу ідентифікувати дієві інструменти залучення громад до ВДЕ та моделі розподілу вигод, релевантні для адаптації в Україні. Результати показали наявність соціально-економічних передумов для кооперативного руху (зокрема зростання кількості домогосподарств-просьюмерів), однак інституційні бар’єри зумовлюють поодинокість кооперативних кейсів і стримують масштабування. У статті запропоновано рамку багаторівневого публічного управління розвитком енергетичних кооперативів, що поєднує регуляторні (стандартизація процедур приєднання, спрощення вимог для малих учасників), фінансові (цільові програми, співфінансування, гарантійні інструменти) та цифрові рішення (прозорі сервіси “єдиного вікна”, відкриті дані для моніторингу). У висновках обґрунтовано, що прискорення розвитку кооперативів потребує узгоджених рішень КМУ, Міненерго, НКРЕКП і органів місцевого самоврядування, а також інституціоналізації механізмів участі громад у проєктах розподіленої генерації. Подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення системи індикаторів ефективності підтримки кооперативів і оцінювання впливу цифровізації енергетичних сервісів на залучення громадян та стійкість місцевих енергосистем.