РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДО ЗДІЙСНЕННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПУБЛІЧНОМУ СЕКТОРІ

Анотація

У статті здійснено наукове обґрунтування шляхів розвитку професійної спроможності суб’єктів правоохоронної діяльності до здійснення стратегічної взаємодії в умовах модернізації публічного сектору України. Автор доводить, що перехід від пострадянської “силової” моделі до сервісно-орієнтованої парадигми потребує трансформації правоохоронця з суто виконавця у “публічного менеджера безпеки”. Уточнено зміст поняття “публічна сфера” як простору відкритої інтеракції між державними інституціями, громадою та міжнародними партнерами, а також дефініцію “стратегічна взаємодія” як інтегративну здатність суб’єктів діяти у синергії задля досягнення довгострокових безпекових цілей. Обґрунтовано трирівневу модель стратегічної інтеграції: відомчий рівень (міжвідомча координація та єдиний інформаційний простір), цивільно-публічний рівень (співпраця з військовими адміністраціями та ОМС в умовах воєнного стану) та соціальний рівень (реалізація філософії Community Policing). Особливу увагу приділено системному аналізу стандартів вищої освіти спеціальності 262 “Правоохоронна діяльність”. Встановлено, що магістерський рівень підготовки (наказ МОН № 1294) є базовим для формування стратегічного мислення (компетентність СК 11), проте виявлено потребу в інтенсифікації практичних курсів із антикризового і стратегічного менеджменту та цифрових компетентностей. На основі порівняльного аналізу закордонного досвіду (модель “спільної компетенції” Фінляндії, “Collaborative Leadership” США та “Police Management” Польщі) розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки кадрів у відомчих ЗВО. Проаналізовано успішні кейси стратегічної взаємодії в Україні, зокрема проєкт “Поліцейський офіцер громади” та координацію сил безпеки в межах Закону “Про основи національного спротиву”. У висновках визначено пріоритетні шляхи вдосконалення кадрового потенціалу: нормативне закріплення механізмів міжвідомчої координації, цифровізація управлінської підготовки та впровадження людиноцентричної парадигми підготовки “офіцера-модератора безпеки громади”.