«Я ЗНАЮ, ЩО НІЧОГО НЕ ЗНАЮ»: ГНОСЕОЛОГІЧНА УСТАНОВКА СОКРАТА

Анотація

У статті досліджено та проаналізовано зміст поняття «мислення». Особливу увагу приділено філософській системі Сократа, зокрема його методологічним і гносеологічним підходам до вивчення природи людини. З’ясовано сутність і специфіку трактування мислення у філософії давньогрецького мислителя. Акцентовано увагу на методі маєвтики як способі «народження» істини через діалогічну взаємодію. Розглянуто філософію як особливу форму знання, орієнтовану на здобуття мудрості. Окремо проаналізовано вплив сучасних інноваційних технологій на процес мислення людини. Висвітлено основні аспекти та типи мислення, зокрема абстрактне й критичне. Визначено позицію Сократа щодо скептицизму та догматизму. Основну увагу зосереджено на осмисленні сократівського вислову: «Я знаю, що нічого не знаю», який розглядається як ключовий чинник у процесі пізнання науки, світу та самої людини. Підкреслено, що у процесі сприйняття та пізнання дійсності важливу роль відіграє діалектичний метод Сократа, спрямований на постійний розвиток як науки, так і людського мислення. Зазначено, про погляди на поняття «мислення» представників давньогрецької філософії і раціоналістичного напрямку Нового часу. У статті також розкрито сучасні проблеми, зумовлені сприйняттям світу крізь призму релятивістських ідей. Особливу увагу зосереджено на тому, що подібні погляди сприяють зростанню егоїзму та посиленню соціальної напруги. Окремо порушено дискусійні питання, пов’язані зі співвідношенням суб’єктивної та об’єктивної істини. Також у дослідженні згадується про критику Сократової філософії.