СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЕФЕКТИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМІВ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДУВАННЯ

Анотація

У статті розглянуто соціально-економічні ефекти від реалізації механізмів підвищення конкурентоспроможності машинобудування в умовах трансформаційних змін економіки України. Встановлено, що розвиток машинобудівної галузі зумовлюється поєднанням державних стратегічних пріоритетів і внутрішніх чинників функціонування підприємств. З’ясовано, що стратегічні документи, зокрема Національна економічна стратегія до 2030 року, визначають важливі напрями модернізації та формують інституційну основу для реалізації політики конкурентоспроможності. Наголошено, що важливим завданням виступає розширення фінансових можливостей галузі, зниження зарегульованості та створення сприятливих умов для інноваційної діяльності. Визначено, що стратегічні імперативи повинні ґрунтуватися на системному підході, який поєднує модернізацію потужностей, диверсифікацію виробничої структури та забезпечення технологічного суверенітету. Зауважено, що розвиток державно-приватного партнерства є інструментом мобілізації інвестиційних ресурсів для високотехнологічних проєктів. Розкрито значення інноваційної активності підприємств як важливого індикатора ефективності впроваджуваних механізмів. Підкреслено, що дефіцит кваліфікованої робочої сили та активізація трудової міграції обмежують можливості для технологічного оновлення виробництва. Визначено, що динаміка впровадження інноваційної продукції характеризується значними коливаннями, що свідчить про наявність системних бар’єрів. Розглянуто взаємозв’язок між інноваційною активністю та продуктивністю праці у промисловості й машинобудуванні. Підкреслено, що правове середовище потребує дієвих податкових, митних та інституційних рішень. Констатовано, що інвестиційні механізми мають спрямовуватися на модернізацію та оновлення виробничих потужностей. Розкрито значення інтеграції держави, бізнесу та освітньо-наукового середовища для забезпечення синергії у розвитку машинобудування.